Тамплієри короля Данила

Менi розповiдали, що у хрестовому походi тевтонцi усiх вразили своею жорстокiстю щодо ворога, полонених, жiнок i дiтей. Хоч iнших рицарiв також важко було запiдозрити у жалощах. Але мова не про це. Тевтонцi не нападуть нi на Мiндовга, нi на Болеслава з дуже простоi причини: вони просто не залишать своi землi без вiйська.

– Тодi навiщо ця розмова? – запитав Шварно, який досi мовчав. – Ти ж не можеш заставити Белу полюбити Болеслава, а iх обох – гросмейстера!

– Я – нi, але е людина, якiй це пiд силу, – вiдповiв князь.

Вiн не сказав, про кого йдеться, але Костянтин одразу вiдгадав думку князя. Безумовно, Данило мав на увазi Папу Римського.

– Інокентiй? – Запитання Лева пiдтвердило, що не один лише воевода здогадався, кого мав на увазi Данило.

– Саме вiн.

– Але ж, батьку, Папа вже вiдправляв до тебе своiх послiв. А ти iх вигнав.

– Це було шiсть рокiв тому, – нагадав князь. – Тодi Папа хотiв лише одного – приеднати руськi землi до Риму.

– А хiба нинi вiн цього не хоче? – запитав Роман.

– Хоче. Не думаю, що Папа вiдмовиться вiд свого.

– Ти пiдеш на це?

Данило подивився на Василька, який це запитав.

– Пiду! Заради того, щоб вигнати з Руськоi землi монголiв, пiду. Бог дав i iхню вiру, i нашу. І до недавнього часу ми були – одно!

– Не думаю, що бояри та навiть i холопи приймуть вiру тевтонцiв, особливо пiсля того, що вони чинили у Лiвонii чи Пруссii.

– А що нашi ж таки робили зi своiми? – пiдвищив голос Данило. – Той-таки Ростислав чи Судич? Але ж нiчого, забулося.

– Добре, – згодився Василько. – Бачимо ми, що ти все продумав. Скажи, що у тебе на думцi? Що ти тримаеш такого, про що ми ще не знаемо?

Данило Романович усмiхнувся, розгадавши хитрий намiр брата вивiдати, що вiн тримае наостанок.

– Гаразд, слухайте, – згодився князь. – Князь угорський повiдомив мене, що Папа Інокентiй видав буллу до всiх християн Богемii, Моравii i Померанii, в якiй закликав iх до хрестового походу проти монголiв.

– Цього мало, – засумнiвався Василько. – Що вони можуть нам дати? Лише декiлька тисяч воiнiв.

– Це ще не все, – заспокоiв Данило. – Це лише початок. Бела дав менi знати, що проти татар пiднiметься увесь християнський свiт, якщо я пристану на умови Папи.

– І що це за умови?

– Я визнаю верховенство Риму як у релiгiйному, так i у владному вiдношеннi. Мало того, Папа передасть менi владу над усiм християнським воiнством, але для цього я маю коронуватися. Інакше iншi королi просто не стануть мене слухатись.