Тамплієри короля Данила

– А ти?

– От саме для цього я i зiбрав вас тут, щоб разом вирiшити, що нам робити.

У кiмнатi запала мовчанка. Рiшення, яке мали ухвалити присутнi, було непросте. Кожен розумiв ту небезпеку, на яку, можливо, наражав рiдну землю у разi приходу сюди хрестоносцiв. У людей ще не загоiлися спогади про безчинства угорцiв, полякiв i тевтонцiв; з iншого боку, монгольська навала була незрiвнянно кривавiшою. У той же час монголи не чiпали руськоi вiри, до неi у них не було нiяких претензiй; заступництво ж Папи Римського означало змiну деяких елементiв грецькоi вiри, невелику, але все ж змiну.

– Що на це скаже Кирило? – подав голос Костянтин, маючи на увазi митрополита.

– Його серед нас немае, – нагадав Данило.

– Але вiн дiзнаеться рано чи пiзно!

– Краще вже пiзно, – вставив Василько. – Тодi поставимо його перед фактом.

– Значить, ти згоден зi мною? – запитав Данило брата.

– Принаймнi iншого виходу я не бачу.

– Леве! – звернувся Данило до старшого сина.

– Батьку, ти ж знаеш, що ми завжди тебе пiдтримаемо! – за усiх братiв вiдповiв той.

– Дякую вам, синове! – щиро сказав батько i повернув голову до Костянтина. – А ти?

– Я також? – здивувався той.

– Не думай, що це – лише княжа справа. Вiд того, що ми вирiшимо, багато залежатиме: жити пiд татарами чи молитися католицькому Боговi будуть не лише тут присутнi, але й бояри i смерди також. Я знаю, що ти завжди стояв осторонь бояр, якi ворогували мiж собою за бiльший вплив на князя.

– Зрештою, я не вiдмовляюся, – спробував виправдатися Костянтин. – Ти правий, князю, держава сильна дружиною i боярами. Як вони вирiшать, так i буде. Я цiлком на твоему боцi, князю. Цю сарану зупинити можна лише гуртома. А Римський Папа – едина людина, яка здатна згуртувати всiх.

– Отже, усi – за, – зробив пiдсумок Василько. – Що далi?

– А далi я напишу листа Інокентiю i передам його у Рим.

– Як? – поцiкавився Василько. – Дорога неблизька. Не дай Боже, про лист хтось дiзнаеться! А якщо звiстка про це дiйде до Сарая…

– Ну, це не так важко, як може здатися, – заспокоiв усiх Данило. – Як вам вiдомо, князь литовський Мiндовг вихрестився у гросмейстера нiмецького ордену i став християнином, хоч у душi, впевнений, вiн залишився язичником. Але Папi Римському цього знати не обов’язково, йому не терпиться прийняти пiд свiй омофор ще один народ сходу.