Мій друг Франц Йосиф

V

За всього бажання назвати себе прибiчником паперовоi роботи я не змiг би. Мене нiколи не приваблювала паперова казуiстика, без котроi не мiг прожити батько. Вiн не вiдмовляв собi у задоволеннi переглянути дiловi папери навiть тодi, коли у цьому вже вiдпала потреба i цим займалися тi, хто i мав займатися: клерки. Тут батько мiг потягатися з теперiшнiм цiсарем, адже Франц Йосиф нiкому не довiряе розбирати кореспонденцiю i годинами пропадае з паперами.

Доля розпорядилася так, що значну частину наступного дня я провiв у ратушi, розбираючись з «остаточним варiантом забезпечення належноi зустрiчi найсвiтлiшого цiсаря», як запевнив мене бургомiстр.

Я побiжно пройшовся списком. Очей не пiднiмав, але макiвкою голови вiдчував, що фон Бергендорф не зводить з мене погляду.

– Я тут не побачив вiдвiдин цiсарем Будинку iнвалiдiв, – мовив я. – Ви не плануете запросити монарха на закладку нарiжного каменю?

Ще пiд час минулих вiдвiдин Лемберга молодий цiсар (а на той час йому заледве виповнився двадцять один рiк) так проникся долею вiйськових iнвалiдiв, котрi не могли самi себе утримувати, що видав розпорядження побудувати для них дiм.

– Вам вiдомо, що значну суму на будiвництво – а це сiмсот тисяч ринських – цiсар видiлив особисто! І ви хочете позбавити його права закласти нарiжний камiнь?

– Пробачте, але нам здалося, що зведення будинку, навiть такого величного, який визначив сам найяснiший цiсар, не варте того, щоб така особа, як найяснiший цiсар, сама закладала камiнь.

– А нехай вам не здаеться! – перебив його я. – Франц Йосиф надто дорожить усiм, до чого мае хоч якесь вiдношення, а на своiх теренах вiн мае вiдношення до всього. Тому прошу знайти час i внести у плани змiни.

– Буде зроблено! – з готовнiстю вiдповiв бургомiстр, хоча з його тону я зрозумiв, що це не надто йому подобаеться.

Нiчого, переживе. Далi я прочитав те мiсце, де цiсар прийматиме представникiв громад мiста. Ось те, що менi потрiбно. Так. Австрiйцi, поляки, украiнцi, жиди. Вiрмени. Признаюся, я навiть не здогадувався, що у Лембергу проживають вiрмени i що iх достатньо для того, щоб написати петицiю до цiсаря.

– Вiрмени? – здивувався я.

– Саме так! Ми вирiшили, що всi громади Лемберга мають право вiддати шану нашому цiсарю, – пояснив бургомiстр.