На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Посол Царя Царів» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Легкое чтение, Фэнтези, Историческое фэнтези. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Посол Царя Царів

Автор
Дата выхода
09 сентября 2020
🔍 Загляните за кулисы "Посол Царя Царів" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Посол Царя Царів" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Орест Сандомирський) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Орест Сандомирський (справжнє ім’я – Костянтин Когтянц) народився у 1956 році у м. Дніпрі. Закінчив історичний факультет Дніпропетровського університету. Відомий письменник, що працює у жанрі фентезі. Знаний журналіст, має активну громадянську та життєву позицію. Веде власний блог на Facebook, де висвітлює свої погляди на найактуальніші події сьогодення. Призер конкурсу «Коронація слова» в номінації «Вибір видавців» у 2010 році та володар спеціальної відзнаки «За кращий історико-патріотичний роман» у 2013 році.
У видавництві «Фоліо» вийшлидруком книжки Костянтина Когтянца «Обре, сховайся добре!», «Покохати відьму» та «Монети для патріарха».
Роман «Посол Царя царів. Наввипередки з часом» Ореста Сандомирського дає змогу повною мірою насолодитися сумішшю захоплюючого фентезі з реальними науковими та історичними фактами. Головний герой приймає ім’я Мартин ван Ґелсінґ, чим запускає механізм дуже небезпечних пригод. Він вирушає на Батьківщину, долаючи цілі континенти: Азія, Африка, Америка, нарешті Європа… У будь-якій ситуації, у будь-якій місцевості він та його навички – єдине, на що можна по-справжньому покластися. На своєму шляху він зустрічає чоловіків, жінок, вигаданих, на перший погляд, істот і навіть самого Царя царів, чиїм послом згодом стане… І найважливіше – Мартин робить спроби пізнати себе, усвідомити свою місію, яка лишається незмінною попри час та простір. Хто такий посол Царя царів, куди він прямує, як давно почався його шлях, коли і де завершиться? Відповіді на ці та багато інших питань знайдете у цій книжці.
📚 Читайте "Посол Царя Царів" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Посол Царя Царів", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Я пiдозрював, що так i буде, тому хотiв йти в Гуанчжоу, хоча це й далеко. Але головне, що Гуанчжоу в iнший провiнцii. А пiсля скасування нашоi служби кожна провiнцiя живе своiм життям. Проте…
Йому не вистачило слiв. Мабуть, вiн хотiв сказати, що шум побив усi рекорди.
– Гуандун вiд Фуцзянi вiддiлений горами, а туди послали гiнцiв перекрити проходи.
– Може, е таемнi стежки?
– Є. Але я iх не знаю, i не знаю, хто б знав. Тому я продав коня та купив човна. Справа в тому, що рiчка, в яку впадае – кивок у бiк струмка, яка – як i всi рiчки Фуцзя- нi… – йому знову не вистачило слiв, i вiн руками зобразив, як щось пливе.
– Судохiдна, – пiдказав я нiмецькою.
– Лише в нижнiй частинi. Але я найняв людину, яка знае протоку, якою човен може пройти в гори. В безлюднi мiсця. В цих горах мало людей. Пересидимо там два-три мiсяцi, а потiм…
Вiн поклав убiк спис, витяг з торбини наконечник, вiд бiчноi гранi якого вiдходив мiцний гак, i почав припасовувати його.
– Списи потрiбнi. Човен пiдiйде завтра-позавтра.
У мене майнула думка, що таким списом легко вбити людину, проте в тiло тигра чи лева вiн увiйде не досить глибоко – гак не дасть. Проте стягнути вершника з сiдла таким гаком можна.
* * *
Прокидатися не було бажання. Фiлiпа так затишно лежала на моему плечi, що… це було дуже добре. І, соромно зiзнатися, але грiх втаiти – Анхель, яка примостилася злiва, також неприемних вiдчуттiв не викликала. Ден встиг приготувати снiданок з грибiв, причому використав не лише боровички, але й тi, що ростуть на деревах.
Раптом змовкли птахи. Їх голоси просто урвалися, неначе хтось вимкнув звук у телевiзорi. І знову ожило, пiшло пульсувати мое тату. Я запалив гноти рушниць вiд своеi люльки, та залiг за кущами. Вони вийшли не поспiшаючи.



