На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Посол Царя Царів» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Легкое чтение, Фэнтези, Историческое фэнтези. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Посол Царя Царів

Автор
Дата выхода
09 сентября 2020
🔍 Загляните за кулисы "Посол Царя Царів" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Посол Царя Царів" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Орест Сандомирський) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Орест Сандомирський (справжнє ім’я – Костянтин Когтянц) народився у 1956 році у м. Дніпрі. Закінчив історичний факультет Дніпропетровського університету. Відомий письменник, що працює у жанрі фентезі. Знаний журналіст, має активну громадянську та життєву позицію. Веде власний блог на Facebook, де висвітлює свої погляди на найактуальніші події сьогодення. Призер конкурсу «Коронація слова» в номінації «Вибір видавців» у 2010 році та володар спеціальної відзнаки «За кращий історико-патріотичний роман» у 2013 році.
У видавництві «Фоліо» вийшлидруком книжки Костянтина Когтянца «Обре, сховайся добре!», «Покохати відьму» та «Монети для патріарха».
Роман «Посол Царя царів. Наввипередки з часом» Ореста Сандомирського дає змогу повною мірою насолодитися сумішшю захоплюючого фентезі з реальними науковими та історичними фактами. Головний герой приймає ім’я Мартин ван Ґелсінґ, чим запускає механізм дуже небезпечних пригод. Він вирушає на Батьківщину, долаючи цілі континенти: Азія, Африка, Америка, нарешті Європа… У будь-якій ситуації, у будь-якій місцевості він та його навички – єдине, на що можна по-справжньому покластися. На своєму шляху він зустрічає чоловіків, жінок, вигаданих, на перший погляд, істот і навіть самого Царя царів, чиїм послом згодом стане… І найважливіше – Мартин робить спроби пізнати себе, усвідомити свою місію, яка лишається незмінною попри час та простір. Хто такий посол Царя царів, куди він прямує, як давно почався його шлях, коли і де завершиться? Відповіді на ці та багато інших питань знайдете у цій книжці.
📚 Читайте "Посол Царя Царів" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Посол Царя Царів", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Скорiше за все вони вважали, що ми нiчого не зрозумiемо. Нi, вони рухалися так, аби iх завчасу не помiтили, якби не птахи, i якщо я був всерединi хати (особливо, якби заснув удень). Чоловiк i жiнка. Жiнка без головного убору, з якоюсь некитайською високою зачiскою, волосся чорнiше за крило крука. Чоловiк, з-пiд шапочки якого вибиваеться бiле волосся. Я не зразу втямив, що воно не бiляве, не сиве, а бiле – нiколи не бачив аль- бiносiв.
Я не мiг повiрити. Це неможливо. А дракони – можливi?
На щастя, вiтрець дув на мене.
Лжедаос. Також воскрес. І рухався до хати. Я з жахом приготувався померти, бо пострiлiв у мене всього два… Перед очима майнула жахлива картина – тигри пожирають дiвчат живцем. Я зобов’язаний хоча б iх вбити. Раптом пролунало жахливе ревiння i жовта тiнь вистрибнула з-за рогу, збила даоса з нiг.
Лев. Такий самий, як у видiннi, або той самий.
Я прицiлився i вистрелив в бiлого. Влучив! Це важко, але я влучив! В серце.
Тигриця глянула на мене багатообiцяючим поглядом – i разом з цим мене пройняв жах. А вона нiби завмерла перед левом.
Стрiляти з вочун – японськоi аркебузи – на такий вiдстанi складно, бо я до неi не звик.
Лев загарчав, а з хати донiсся якийсь писк. Я завмер. Лев подивився менi у вiчi. А кажуть, що звiрi такого не роблять… Я здригнувся, бо до мене дiйшло. З запiзненням. В очах лева свiтився розум!
Не думаючи, я обережно поклав рушницю на землю i простяг левовi руки. Ми не вороги! Ми не вороги! Страшно було… Секунди спливали повiльно й здавалися безкiнечними.
Лев зробив ще крок – i щез. Просто щез, був – i нiчого немае. На негнучких ногах я пiднявся на ганок. І тут на мене налетiли зразу два вихорi. Мене обнiмали, цi- лували…
– Тихо! Тигриця близько!
Зразу злякалися.



