На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Посол Царя Царів» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Легкое чтение, Фэнтези, Историческое фэнтези. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Посол Царя Царів

Автор
Дата выхода
09 сентября 2020
🔍 Загляните за кулисы "Посол Царя Царів" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Посол Царя Царів" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Орест Сандомирський) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Орест Сандомирський (справжнє ім’я – Костянтин Когтянц) народився у 1956 році у м. Дніпрі. Закінчив історичний факультет Дніпропетровського університету. Відомий письменник, що працює у жанрі фентезі. Знаний журналіст, має активну громадянську та життєву позицію. Веде власний блог на Facebook, де висвітлює свої погляди на найактуальніші події сьогодення. Призер конкурсу «Коронація слова» в номінації «Вибір видавців» у 2010 році та володар спеціальної відзнаки «За кращий історико-патріотичний роман» у 2013 році.
У видавництві «Фоліо» вийшлидруком книжки Костянтина Когтянца «Обре, сховайся добре!», «Покохати відьму» та «Монети для патріарха».
Роман «Посол Царя царів. Наввипередки з часом» Ореста Сандомирського дає змогу повною мірою насолодитися сумішшю захоплюючого фентезі з реальними науковими та історичними фактами. Головний герой приймає ім’я Мартин ван Ґелсінґ, чим запускає механізм дуже небезпечних пригод. Він вирушає на Батьківщину, долаючи цілі континенти: Азія, Африка, Америка, нарешті Європа… У будь-якій ситуації, у будь-якій місцевості він та його навички – єдине, на що можна по-справжньому покластися. На своєму шляху він зустрічає чоловіків, жінок, вигаданих, на перший погляд, істот і навіть самого Царя царів, чиїм послом згодом стане… І найважливіше – Мартин робить спроби пізнати себе, усвідомити свою місію, яка лишається незмінною попри час та простір. Хто такий посол Царя царів, куди він прямує, як давно почався його шлях, коли і де завершиться? Відповіді на ці та багато інших питань знайдете у цій книжці.
📚 Читайте "Посол Царя Царів" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Посол Царя Царів", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Мiй патронташ – це спецiальнi гнiзда на моему шкiряному поясi. Десять гнiзд: вiсiм я використовую для рушничних набоiв, два – для пiстольних.
Тепер я поклав у гнiзда сiм патронiв для староi рушницi, як бiльш знайомоi, та три до карабiна, та наготовив патронiв i для того, i для iншого – скiльки було куль. Треба буде дамам замовити якусь торбинку, аби скласти запаснi. Бiс, а, може, вони й шити не вмiють? Оскiльки ж робота роботою, а голова, хоч i хвора, та думае, я роздумував про причини поведiнки Анхель, яка стала вдовою лише позавчора.
Анхель стала перед моiми очима.
Добре, що вона не розумiе французькоi. Вiдверто кажучи, була певна, що ти скористаешся. У вiдповiдь я почав переказувати байку дiдуся Крилова «Троежонець», де цар зобов’язав його жити з усiма трьома, а головний герой натомiсть удавився. Валенсiйка зареготала, нарештi промовила:
– Ну, якби треба було…
– Якби я запросив таку цiну за захист, то сплатила би. Не менi тебе судити.
– Якби ти знав, як я зненавидiла чоловiка за час цiеi подорожi. Ти плавав колись так, щоб довго?
– Малий був, не пам’ятаю.
– Погана вода, просто з плiснявою якоюсь. Сухарi, в яких стiльки хробакiв, що я iла iх, заплющивши очi. Солонина… – вона вилаялася по-матроському. – Постiйно качае, так, що й вiд доброi iжi нудило б. І все це – безкiнечно довго. Та я вже розумiю, що нiчого романтичного в подорожах на вiтрильниках немае. А вiн ще й вимагае, все йому мало. Мiг же й не iхати, або хоч мене полишити.
* * *
На цей раз я простояв усю нiч. Менi було страшно.



