На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Посол Царя Царів» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Легкое чтение, Фэнтези, Историческое фэнтези. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Посол Царя Царів

Автор
Дата выхода
09 сентября 2020
🔍 Загляните за кулисы "Посол Царя Царів" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Посол Царя Царів" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Орест Сандомирський) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Орест Сандомирський (справжнє ім’я – Костянтин Когтянц) народився у 1956 році у м. Дніпрі. Закінчив історичний факультет Дніпропетровського університету. Відомий письменник, що працює у жанрі фентезі. Знаний журналіст, має активну громадянську та життєву позицію. Веде власний блог на Facebook, де висвітлює свої погляди на найактуальніші події сьогодення. Призер конкурсу «Коронація слова» в номінації «Вибір видавців» у 2010 році та володар спеціальної відзнаки «За кращий історико-патріотичний роман» у 2013 році.
У видавництві «Фоліо» вийшлидруком книжки Костянтина Когтянца «Обре, сховайся добре!», «Покохати відьму» та «Монети для патріарха».
Роман «Посол Царя царів. Наввипередки з часом» Ореста Сандомирського дає змогу повною мірою насолодитися сумішшю захоплюючого фентезі з реальними науковими та історичними фактами. Головний герой приймає ім’я Мартин ван Ґелсінґ, чим запускає механізм дуже небезпечних пригод. Він вирушає на Батьківщину, долаючи цілі континенти: Азія, Африка, Америка, нарешті Європа… У будь-якій ситуації, у будь-якій місцевості він та його навички – єдине, на що можна по-справжньому покластися. На своєму шляху він зустрічає чоловіків, жінок, вигаданих, на перший погляд, істот і навіть самого Царя царів, чиїм послом згодом стане… І найважливіше – Мартин робить спроби пізнати себе, усвідомити свою місію, яка лишається незмінною попри час та простір. Хто такий посол Царя царів, куди він прямує, як давно почався його шлях, коли і де завершиться? Відповіді на ці та багато інших питань знайдете у цій книжці.
📚 Читайте "Посол Царя Царів" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Посол Царя Царів", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Коли прокинувся, Ден ще не повернувся, i це почало мене турбувати. Другою проблемою виявилося, що, хоча вдови… до мене тiльки зараз по-справжньому дiйшло, що обидвi – вдови – знайшли рис, але не змогли його зварити. Звикли до служниць.
Довелося менi чаклувати. Потiм виникла смiшна проблема, бо ложка була одна (моя), а iсти паличками нiхто не вмiв (i я також). Нiчого, попоiли по черзi.
Пiд час пошукiв солi я знайшов шампунь, яким китайцi користуються тiльки бог знае скiльки столiть, то ж помив у струмку тi частини тiла, якi не були перев’язанi.
– Знав би ти, – почулося позаду – якi вона обiтницi давала. Мовляв, якщо виживеш, то нiколи не зрадить. Поки ти з нею, то буде лише з тобою. Ревнувати не буде. А коли ви розстанетеся – релiгii все ж рiзнi – то вийде замiж i нi-нi-нi!
– А якi ти давала? – поцiкавився я, не вилазячи з води – яка доходила менi до поясу, адже я сидiв.
– В усьому тебе слухатися, – засмiялася валенсiйка.
Жартуе?
– Так, ловлю на словi. Тягни сюди Фiлiпу i помиетеся.
Вiд них обох, м’яко кажучи, не парфумами пахло.
* * *
Ще трохи поспавши вдень (голова продовжувала болiти, мабуть, в нiй таки е, чому струшуватися) я почав готувати набоi для японського карабiну. Оскiльки, крiм рису, я знайшов якусь муку – навряд чи пшеничну – то, ще варячи рис, заварив клейстер. Тут практикуються патрони двох типiв. В одному – порох та куля, в iншому – лише порох, куля окремо. Для своеi рушницi я користувався другим типом патронiв, бо… Бо тут не так вже й рiдко кулю замотують в пластир.
Проте кулi до японського вочун вже без хвоста, кулелiйки я не знайшов (якщо доживемо до зустрiчi з ковалем, то треба буде замовити), то я розрiзав на шматки папiр, про який Ден сказав, що це – якiсь даоськi тексти (сподiваюся, дао не образиться) i зробив дюжину патронiв.



