На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Посол Царя Царів» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Легкое чтение, Фэнтези, Историческое фэнтези. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Посол Царя Царів

Автор
Дата выхода
09 сентября 2020
🔍 Загляните за кулисы "Посол Царя Царів" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Посол Царя Царів" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Орест Сандомирський) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Орест Сандомирський (справжнє ім’я – Костянтин Когтянц) народився у 1956 році у м. Дніпрі. Закінчив історичний факультет Дніпропетровського університету. Відомий письменник, що працює у жанрі фентезі. Знаний журналіст, має активну громадянську та життєву позицію. Веде власний блог на Facebook, де висвітлює свої погляди на найактуальніші події сьогодення. Призер конкурсу «Коронація слова» в номінації «Вибір видавців» у 2010 році та володар спеціальної відзнаки «За кращий історико-патріотичний роман» у 2013 році.
У видавництві «Фоліо» вийшлидруком книжки Костянтина Когтянца «Обре, сховайся добре!», «Покохати відьму» та «Монети для патріарха».
Роман «Посол Царя царів. Наввипередки з часом» Ореста Сандомирського дає змогу повною мірою насолодитися сумішшю захоплюючого фентезі з реальними науковими та історичними фактами. Головний герой приймає ім’я Мартин ван Ґелсінґ, чим запускає механізм дуже небезпечних пригод. Він вирушає на Батьківщину, долаючи цілі континенти: Азія, Африка, Америка, нарешті Європа… У будь-якій ситуації, у будь-якій місцевості він та його навички – єдине, на що можна по-справжньому покластися. На своєму шляху він зустрічає чоловіків, жінок, вигаданих, на перший погляд, істот і навіть самого Царя царів, чиїм послом згодом стане… І найважливіше – Мартин робить спроби пізнати себе, усвідомити свою місію, яка лишається незмінною попри час та простір. Хто такий посол Царя царів, куди він прямує, як давно почався його шлях, коли і де завершиться? Відповіді на ці та багато інших питань знайдете у цій книжці.
📚 Читайте "Посол Царя Царів" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Посол Царя Царів", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
– Якби ти знав, як ми боялися!
Таким був лейтмотив iхнiх речей, коли до мене повернулася здатнiсть тверезо мислити, а вогонь запалили знову, i я остаточно переконався, що це, все ж таки, була Фiлiпа, яка прилаштувалась збоку, так нiчого i не одягнувши. Я спробував прикинути. Раз ми живi, то тигри мертвi. Хтось так страшно вив! А оце серйозно!
– Рушницi! Де рушницi та iнша зброя?
– Он, пiд стiною. Рушницi я набила. А от натягти великий арбалет сили не вистачило.
– Боюся, в мене зараз ii також не вистачить.
– Вона така смiлива – Фiлiпа мае на увазi Анхелiну – вона вiдтягла тебе вiд тигра, коли той ще не зовсiм помер, а коли ми тебе затягли сюди, вона тричi ходила за зброею! І твоi рани вогнем припалила!
– А от з цього мiсця…
Я подивився на валенсiйку (вже довiдався, що родом з Валенсii). Та знiтилася, але почала розповiдати.
– Ти вдарив його з такою силою, що спис увiйшов в груди та дiйшов до хребта. Тобто це тигр стрибнув так, що нанизався. Але казати це я не стану.
Як це – дрiбниця, коли болить? Мабуть, все ж ребра зламанi.
– А от другою вiн тебе лише задiв.
Так, а от вирази iх облич менi не подобаються. І знову перша наважилася Анхель.
– Носа в тебе, вибач, бiльше не буде…
До мене не зразу дiйшло. Потiм я сiв, намацав позаду вузол. Розв’язав. Серед моiх речей е люстерко, бо я щодня голю не лише пародiю на бороду, але й голову.
– Вiдтепер я потворний урод…
– Тобi Фiлiпа вже довела, що…
Раптом Анхель рiшуче махнула рукою, щось сказала iспанською, i дмухнула на каганець, а я знову вiдчув губи Фiлiпи на своему тiлi.
* * *
– Ти не спиш.
Анхель не питала, стверджувала.
– Лягай спати, – вiдповiв я. – Постою. Вистрелити зможу. Тiльки, заради бога, мовчи, бо минулого разу ми мало не загинули через розмови.
Я пiднявся, запалив каганець, знайшов у шафi бiльш-менш пiдхожi штани – деталь одягу якоiсь нацiональноi меншини, короткi, схожi на бриджi, запалив люльку – для гноту – та став бiля дверей, якi вели в «передбанник». Я пробув на вартi до ранку, пiсля чого все-таки забувся коротким сном.



