На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Посол Царя Царів» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Легкое чтение, Фэнтези, Историческое фэнтези. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Посол Царя Царів

Автор
Дата выхода
09 сентября 2020
🔍 Загляните за кулисы "Посол Царя Царів" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Посол Царя Царів" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Орест Сандомирський) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Орест Сандомирський (справжнє ім’я – Костянтин Когтянц) народився у 1956 році у м. Дніпрі. Закінчив історичний факультет Дніпропетровського університету. Відомий письменник, що працює у жанрі фентезі. Знаний журналіст, має активну громадянську та життєву позицію. Веде власний блог на Facebook, де висвітлює свої погляди на найактуальніші події сьогодення. Призер конкурсу «Коронація слова» в номінації «Вибір видавців» у 2010 році та володар спеціальної відзнаки «За кращий історико-патріотичний роман» у 2013 році.
У видавництві «Фоліо» вийшлидруком книжки Костянтина Когтянца «Обре, сховайся добре!», «Покохати відьму» та «Монети для патріарха».
Роман «Посол Царя царів. Наввипередки з часом» Ореста Сандомирського дає змогу повною мірою насолодитися сумішшю захоплюючого фентезі з реальними науковими та історичними фактами. Головний герой приймає ім’я Мартин ван Ґелсінґ, чим запускає механізм дуже небезпечних пригод. Він вирушає на Батьківщину, долаючи цілі континенти: Азія, Африка, Америка, нарешті Європа… У будь-якій ситуації, у будь-якій місцевості він та його навички – єдине, на що можна по-справжньому покластися. На своєму шляху він зустрічає чоловіків, жінок, вигаданих, на перший погляд, істот і навіть самого Царя царів, чиїм послом згодом стане… І найважливіше – Мартин робить спроби пізнати себе, усвідомити свою місію, яка лишається незмінною попри час та простір. Хто такий посол Царя царів, куди він прямує, як давно почався його шлях, коли і де завершиться? Відповіді на ці та багато інших питань знайдете у цій книжці.
📚 Читайте "Посол Царя Царів" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Посол Царя Царів", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Зауважимо, що 12-рiчний китайський календар виглядае так: рiк мишi, бика, барса, зайця, дракона, змii, коня, барана, мавпи, курки, собаки i свинi. Тобто, усi тварини реальнi – крiм дракона(?). Марко Поло звернув увагу, що на стiнах та воротах iмператорського палацу намальованi лише реальнi тварини – але серед них був i дракон. Зокрема, великий китайський лiкар Лi Шiчжень (1515–1593 роках) у своему творi «Книга про корiння i трави» оприлюднив малюнки костей i мумiфiкованоi лапи дракона. Якщо кiстки можуть бути скам’янiлостями, то мумiфiкацiя, навiть природна, свiдчить про те, що вiк цiеi лапи – не бiльше кiлькох тисяч рокiв.
– Ми взяли багато зброi, нести важко буде, – продовжив китаець.
– А кидати шкода.
Ми мали двi рушницi й двi шаблi на двох, зокрема в мене була також шпага як запасна зброя, сокирка-пiстолет та спис. Я не хотiв його кидати, бо пам’ятав Клаусовi слова, що у випадку нападу великого хижака виручити може лише спис. Ще був клунок, в якому була праща та кiлька метальних куль для неi.
– Я вам раджу шаблю – останне слово вiн вимовив нiмецькою – помiстити за спину, а цянь – так вiн назвав шпагу – до поясу.
Що ж, у цьому був сенс – по справжньому довгий клинок з-за спини важко витягти. Мушкет Дена на вiдмiну вiд мого, не мав ременя (бiльшiсть рушниць були такими) тому хлопець поклав ii собi на плечi як коромисло. Я колись спостерiгав, що китайцi носять на коромислi важкi вантажi – i ми було рушили, аж раптом китаець штовхнув мене й притиснув до землi – «пiратська» джонка пiдходила до берега.
Так, цiкаво… І гармати на нiй все-таки були, хоча й старi, невеликого калiбру, але ними можна було дати непогану вiдсiч. Нiхто з джонки не зiйшов на берег, проте складалося враження, нiби хтось звiдти уважно роздивлявся уламки каравели.
Аж раптом… Ден знову зметикував швидше, тож ще раз притиснув мене до землi. До берега, нiби привид, спокiйно рухався ще один корабель. Європейський. Детальнiше вночi не можна було розгледiти.
– Що не так? Чому вiдкрили вогонь?
Вiдстань була великуватою, метрiв зо двiстi, але я побачив два вибухи на палубi джонки. Корабель стрiляв гранатами.



