Фатальна помилка

«Доки козаки нiчого не помiтили, треба поквапитися», – подумала Марина й кинулася бiгти уздовж берега. Вiд свiжоi роси трава, очерет i верби виблискували, немов прикрашенi дiамантовим розсипом.

Жiнка тихенько спустилася якнайближче до води, але раптом рiзко зупинилася, оскiльки бiля самого краю рiчковоi гладiнi помiтила незнайомцiв. Перший – високий сивий стариган з довгою бородою, у валянках, линялих штанях i кожусi, незважаючи на теплу погоду. Поруч iз ним копирсався iнший – бiльш молодий, широкоплечий, присадкуватий чорнобородий здоровань iз величезними руками, у чоботах, таких самих линялих штанях i ллянiй сорочцi до колiн.

– Ви хто? – спитала обережно Марина.

– Ми рибалки iз селища, що тут неподалiк. А от ти хто така будеш?

– Мандрiвниця, – Марина вирiшила вiдповiдати якомога невиразнiше.

– А-а-а, отож-бо я чую, що говiрка у тебе не нашенська… І чого ж тобi треба, мандрiвнице? – запитав бiльш молодий.

– Менi б на той берег переправитися.

– А до кого саме? Там до селища далеко буде… Тiльки церква…

– Не ваша то справа, до кого йду, – грубо обiрвала iхнi розпитування Марина. – Я щедро заплачу вам, i квит.

– Ич, яка ти! – невдоволено прорипiв старий. – А грошi в тебе е?

– Не сумнiвайся, е… То як, перевезете мене, чи iнших перевiзникiв пошукати?

– Перевеземо. А скiльки даси?

Марина подивилася старому прямо у вiчi й мимоволi скулилася пiд його злим колючим поглядом.

– Не займай!.. – перелякано заскиглила жiнка.

– А що ти нам даси?

– Вiзьмiть усе, тiльки вiдпустiть мене з синочком!

Старий наблизився до Марини, стягнув з неi непоказний дорожнiй плащ… i обiмлiв вiд розкошi ii сукнi!

– Та це ж чиста тобi царiвна… А ну ж бо, Яремо, швидко знiмай з неi перснi й перли!

Не гаючи часу даремно, здоровань пiдскочив i, для остраху погрозивши ножем, заходився зтягувати з ii правоi руки прикраси.

– Тихо ти менi! Цить, паскуднику!!! – старий спробував затиснути хлоп’ятi рота, але той вивернувся i вкусив його за мозолясту долоню.

– Ах, он ти як!..

Старий вiдiрвав дитину вiд матерi, зiдрав з нього прикрашеного самоцвiтами капелюшка, розцяцьковану золотим шитвом накидку, штаненята й червонi сап’яновi чобiтки.