18+: Парафрази й переклади. Книга 1

Ще можна сало розтопити

i, коли виникне бажання,

ним прутня добре помастити.

Розжоване вербове гiлля

i мазь iз ягiд бузини,

iнбир в оливковiй олii —

вiдомi люду з давнини.

Ще в любощах допомагае,

коли жувати перед тим,

зерно гiрчичне й трохи чаю.

А е ще напiй для кохання:

сiк цибулевий рiвно з медом —

варити й пить перед зляганням».

У книзi цiй, ось далi, тут,

Є про жiнок з усiх усюд:

«У вiзантiйок волооких

широкi пiхви i глибокi.

Гiшпанки гарнi непомiрно,

та пахощiв на них надмiрно.

Індуски, хiнки i слов’янки —

це не жiнки, есте, поганки.

Бруднi, паскуднi, найглупiшi,

найнiкудишнiшi, найгiршi.

Муринки же – тi е розкiшнi,

послушнi, у коханнi втiшнi.

Спокусливiшi – iрадiйки,

а найсердечнiшi – сирiйки.

А бедуiнки й персiянки —

неперевершенi коханки,

до того ж есте найвiрнiшi

i, що важливо, найплiднiшi.

В нубiйок пiхви, наче пiчки,

i укшалтованi сiднички.

Турчинки мають пiхву зимну,

мороз бере калитку аж,

у сварках дуже злi, нестримнi

й вiд перших злучень входять в тяж».

– Чим провинилися слов’яни?!

Про них у книзi тiльки зло!..

– Ще не звойованi Балкани

тодiсьмо. Ляшок не було.

Русинок теж iще не знали.

Але тепер, щоб знати мали

iз Роксолянii дiвиць,

впишу: солодкi i пестливi,

в них пiхви спраглi, смокотливi,

слiд перед ними впасти ниць.

Розвеселити тебе хочу,

вiд бедуiна тут урок, —

король мi засмiявся в очi, —

що жив в пустелi без жiнок:

«Щоб скрасити журливу днину,

для злучення знайди тварину.

Найперша в рядi е коза.

То вигiдна для злуки штучка,

задертий хвiст вiдслонить дучку,

щоб прутень зручно заповзав.

Доступна, бо малого зросту,

але ж рухлива, шерсть слизька.

Єдного мужа тут не доста,

тра щоб еден тримав в руках

ту бистру бестiю за роги,

тим часом другий дiло робить.

Гаряча пiхва у кози!

Коли в нiй прутень весь зникае,

то мов у полум’i палае,

пече й калитку до сльози.

Корова в злуцi геть не дика,

iз нею добре гарувать.

Єдина прикрiсть – завелика,

слiд рихтування лаштувать.

Вузенька пiхва ув ослицi,

та юж на кого розiзлиться,

то ратицею втулить вмить.

Ще в цьому дiлi справна гуска,

у неi зручно все i вузько,

лиш треба трохи придушить…»

В цiм мiсцi наше реготання

завершило оте читання…

13

О тiм, як я стала гассекi гурем (царицею гарему)

За кiлька днiв пiсля едему

пригода трапилась сумна.