Ті, що живуть під землею

Перед очима Петра в лобове скло важко вдарила перша крапля дощу. А тодi без усякого на те плавного переходу з неба полилося так, що водiй враз втратив з виду i кафе, i дорогу, та навiть сусiдню сiльськогосподарську технiку побiк нього. Петро вiдчув себе всерединi гiгантського акварiуму, бо патьоки на склi перетворились в суцiльнi водоспади, а гул бурi зрiс до того рiвня, коли барабанний бiй дощу чи пориви вiтру вже годi розрiзнити. Це було нестерпно i водiй вперше за своi тридцять рокiв подумав про Бога й попросив його зберегти свiт навколо.

Однак свiт таки зник, бо пiшов пiд воду. З неба лив суцiльний потiк води i прибивав усе додолу. Петро закрив очi, й навiть спробував закрити вуха. Та гул ззовнi все рiвно тиснув на голову.

Йому здавалося, що дах кабiни зараз провалиться i вiн потоне десь на глибинi великого океану. Хоч тракторист нiколи не бачив океану, як i моря, проте вiн чомусь уявляв себе саме всерединi океану. Петро вiдкрив очi. Вiн би й не здивувався, якби за склом пропливла якась чудернацька рибина.

«На скiльки ж менi вистачить тут повiтря?» – подумав Петро так, немов трактор справдi стояв десь на днi водойми, а не на сушi.

Враз крiзь загальне ревiння грози Петро почув дзенькiт скла: розбилося вiкно вантажiвки, що стояла поряд.

«Хоч би причеп не погнуло та технiку не побило, бо буде механiку клопiт», – подумав стривожено Петро, який вже трохи оговтався.

Але стихiя вщухла так само раптово як i почалася. Пориви вiтру ще зачiпалися за мокрi дахи та дерева, проте вони слабшали, а злива, перейшовши у дощ, поступово припинилася взагалi. Так, немов хтось на небесах закрив гiгантськi гiдранти. Хмари розгублено посунули за обрiй, i десь з-за кабiни трактора навiть вигулькнув нахабний золотий промiнчик сонця.

Петро сторожко вiдкрив кабiну. Надворi було знову тихо i знову тривожно. Треба було пiдбити пiдсумки негоди i оглянути збитки. Водiй видивлявся, куди б то ступити з машини, та земля була так перенасичена водою, що навколо була суцiльна велика калюжа. Петро вирiшив не морочити голову подiбними клопотами й просто зiскочив з кабiни у воду. Ноги одразу занурилися в крижану купiль, яка була набагато вище кiсточок.