Інтронізація

Тож кожен державний дiяч мав за честь поставити свою базуку над чиеюсь територiею для захисту своiх. По якiмсь часi над кожним мiстом громадилися тi базуки вже десятками, а подекуди й сотнями. Свiт тримався на волосiнi, яку практично нiхто не контролював, окрiм Божого провидiння.

На тому етапi й вирiшено було обмежити доступ зброi в космос. Вiдтак на орбiтi з’явилися лазери, котрi не могли нiчого вдiяти з базуками, бо будь-який ii штурм моментально спричиняв до надшвидкiсного запуску заряду на землю, але ефективно протидiяли пiдйому в космос будь-якого лiтального апарату.

Майже на столiття людство втратило славу космiчноi цивiлiзацii, опинившись на рiднiй планетi пiд власним прицiлом.

Але таке затворництво рано чи пiзно мало скiнчитися, бо супутники, котрi забезпечували людське життя, застарiвали та зношувалися, а новi хоч i продукувалися по майстернях та заводах, але висот сягнути не мали права.

Йшлося до первiснообщинного, або ж бодай середньовiчного укладу життя. А вiдтодi, як одна з базук утратила свою летючiсть з-за вiдсутностi належного догляду й гепнулася, ще дякувати Богу, на Нову Землю, де стовбичила над якимось об’ектом, спричинивши термоядерний вибух та забравши в обiйми вiчностi з пару тисяч життiв, владарi краiн почали шукати консенсусу.

Бо невдовзi базуки малися гепатися частiше й частiше, вiдправляючи передчасно в далекi свiти мiльйони життiв, щоби незабаром вiдправити туди не тiльки все людство оптом, а навiть iскорки життя у виглядi невибагливоi бактерii в глибоких штольнях.

Тодi й було створено коридор для виходу в космос, а поряд з ним i Унiверситет космiчних зрушень. Мiжнародний, щоби жодна субстанцiя не могла виокремитися та шугонути в безповiтряний простiр самотужки, аби множити там своi базуки, демонтовуючи iншi. Унiверситет населяли всi народи свiту, вони ж гуртом i виокремлювалися на орбiтi, де так же скопом i лампiчили все збройне начиння, аби не падало та поводилося пристойно, а також розвiшували та розставляли всю iншу кiбертехнiку, якоi людство потребувало на Землi.

П'ятнадцять пiдготовлених щороку пiлотiв виявилося, за задумом вседержителiв людськоi раси, достатнiм ешелоном для забезпечення елементарних потреб. Про щось iнше не думали, бо всяк упадав бiля своiх базук i прагнув контролю над кожною здiйнятою за межi атмосфери мiсiею.

Вiдтодi так i ведеться.

Джо дружив з Гвiамом. Обидва мiцнi, просякнутi вiдважнiстю вiдчайдухи, що мали потребу для гонору, аби поставити його перед очi однокурсникiв.