На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Зло не має влади» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Детские книги, Детская фантастика. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Зло не має влади

Автор
Дата выхода
30 сентября 2017
🔍 Загляните за кулисы "Зло не має влади" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Зло не має влади" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Марина и Сергей Дяченко) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
«Зло не має влади» – останній роман трилогії про пригоди школярки-семикласниці Ліни Лапіної (до трилогії також входять романи «Ключ від Королівства» і «Королівська обіцянка»). Ця трилогія вийшла в новій серії видавництва «Фоліо» «Світи Марини та Сергія Дяченків», у якій будуть опубліковані майже всі твори (понад 20 томів) письменників, перекладені українською та чудово ілюстровані. Також у цій серії 2017 року вийшов друком роман «Страта».
Що чекає Королівство, мешканці якого забули свого короля? Звісно, воно приречене на загибель та запустіння. Тим більше коли його осаджує Сарана – жахлива стонога і сторука навала змітає й витоптує все на своєму шляху, і немає від неї порятунку. У Ліни, мага дороги, є лише три дні, щоб урятувати Королівство…
📚 Читайте "Зло не має влади" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Зло не має влади", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
У цьому мiсцi своеi розповiдi Максимiлiан зробив паузу (неначе щоб сьорбнути компоту). Але ж я бачила, як у нього тремтiли пальцi. Вiн, звичайно, не розповiв усього, але, знаючи Максимiлiана, я приблизно уявляла, що там сталося.
Максимiлiан страшенно боявся мерцiв. І соромився цього страху. У п’ятнадцять вiн напився до нестями (у його розповiдi згадувалася таверна, куди некромант зазирнув перед дiйством на цвинтарi). І так, п’яний як чiп, заявився чаклувати на могилу. Вже й не знаю, чи вийшло в нього що та чи могло вийти взагалi, але Оберон нагодився, як завжди, вчасно.
– Ми загалом гарно побалакали… – Максимiлiан поставив на стiл кухоль з-пiд узвару. – Вiн мене… переконав, що в цьому Королiвствi – вiн головний… Я й ранiше це знав, – некромант пригнiчено посмiхнувся. – Вiн узагалi такий… Твоя правда – вiн великий король…
Ми замовкли. Сидячи в замку, збудованому драконом, над рештками вечерi, приготованоi павуками, ми обое згадували Оберона.
– І що було далi? – запитала я нетерпляче.
– Далi… багато всього трапилося. Я ж бо пiсля зустрiчi з Обероном сидiв у себе в замку… вiдпочивав, – Максимiлiан зiтхнув. – Налагодив собi вивiдницьку мережу… з кажанiв здебiльшого (вони, щоправда, безмозкi, але деякi новини до мене доходили). Оберон поiхав у гостi до принца-саламандри та його родини. А начальник варти прогавив принца-деспота, i той утiк iз в’язницi.
Максимiлiан щiльнiше сплiв руки на грудях. Насупився. Вогненнi кулi вiдбивалися в його чорних очах.
– Я сам до кiнця не зрозумiв, як воно все вийшло. Я ж сидiв у замку, вирощував насiннячко правди, практикувався в магii… потроху.
– А ти…
– Я спочатку вирiшив почекати. Мало там що могло бути. А якщо Оберон сам усе це й улаштував?
– Дуже мудро… – в голосi моему вчувалася жовч.











