Мігрант

Його тато зелений, як трава? Чи мама? І чому в «гуманному суспiльствi» вважають за можливе насмiхатись над метисом, називаючи його «блiдо-зеленою паростю»? Чи, коли вже ми на дикунському островi, пристойностi тут нема, самi iнстинкти?

Стежка петляла. Сорочка потроху висихала, а спина, навпаки, мокрiла: Крокодил давно не бiгав кроси, та й раптова емiграцiя з Землi здоров'я не додала. Та парубок, що бiг попереду, видохся ранiше, хоч був молодший i здоровiший на вигляд. «Синки, – подумав Крокодил зловтiшно. – Ми ще поглянемо, хто тут перший дiстане громадянськi права».

Дорога вирiвнялась, i бiгти стало легше. Кущi розступились, на короткий час показалися виднокiл i край бузкового моря. Потiм стежка заглибилася в лiс – густий i вологий, повний пташиного цвiрiнчання, щебету, свисту. Хмарами носилися прозорi комахи на фiолетових крилах, у густому повiтрi стояв низький дзвiн. «Ого, – з повагою подумав Крокодил. – І справдi, дике мiсце».

На поворотi вiн кiлька разiв бачив лаву цiлком – попереду й досi бiг Айра, так буденно й ощадливо, що сумнiвiв не лишалося: цей може й день, i два чухрати вперед, не думаючи про воду й харчi.

Чорнявий красень Полос-Над м'яко трюхикав слiдом, за ним, мало не наступаючи на п'ятки один одному, бiгли п'ятеро або шестеро дебелих парубкiв, потiм велика прогалина в лавi – i червонощокий, рано засапаний пiдлiток, який бiльшу частину сил пускав на те, щоб наздогнати. «Спорттабiр, – пригадав Крокодил. – Вiйськовi збори. Не думав, що знов доведеться починати все спочатку, але досвiд дае перевагу. Пограймо, дiти, адже приз того вартий».

Вiн налаштувався на довгий, утомливий крос, але дорога раптово закiнчилася. Спершу пiшла вниз, потiм iз кам'янистоi стала м'якою, трав'яною, потiм обiрвалася на круглiй галявинi посеред лiсового табору. Вiддалiк виднiлися посеред гiлля куренi, або навiси, або вiгвами, курiли три або чотири вогнища, обкладенi камiнням; Айра зупинився й зачекав, доки пiдтягнеться колона.

Нi Крокодила, нi Тимор-Алка не пошанували навiть поглядом.

– Увага, це наша база.

 – 3 того, як Айра говорив, було зрозумiло, що дихання в нього нiтрiшки не збилось. – Попередня група цiлком склала Пробу, сьогоднi ввечерi посвячення. Важливе питання: хто-небудь хоче пройти випробування без пiдготовки?

Полос-Над, вочевидь, був готовий до такого викруту i навiть сподiвався його. Вiн одразу виступив наперед i завмер напоготовi, один посеред галявини, з високо пiднятою рукою. Пiсля нетривкоi розгубленостi за ним ступили ще трое.