На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Королівська обіцянка» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Детские книги, Детская фантастика. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Королівська обіцянка

Автор
Дата выхода
30 сентября 2017
🔍 Загляните за кулисы "Королівська обіцянка" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Королівська обіцянка" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Марина и Сергей Дяченко) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
«Королівська обіцянка» – другий роман трилогії про пригоди школярки-семикласниці Ліни Лапіної (до трилогії також входять романи «Ключ від Королівства» і «Зло не має влади»). Ця трилогія вийшла в новій серії видавництва «Фоліо» «Світи Марини та Сергія Дяченків», у якій будуть опубліковані майже всі твори (понад 20 томів) письменників, перекладені українською та чудово ілюстровані. Також у цій серії 2017 року вийшов друком роман «Страта».
Ліна несподівано для себе знову потрапляє у чарівне Королівство, доля якого напряму залежить і від неї. Чи не злякається дівчинка, хоч вона і маг дороги, карколомних небезпечних пригод, що на неї чекають у світі, звідки немає вороття?… Її супутники – людожер Уйма, некромант Максиміліан, на кожному кроці – пастка, йдеться про життя на краю від загибелі… Але Ліна не відступає від даної нею обіцянки…
📚 Читайте "Королівська обіцянка" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Королівська обіцянка", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Я клiпнула, прощаючись iз нiчним баченням, тут було свiтло i навiть барвисто – завдяки вiтражам, вбудованим у вузькi стрiлчастi вiкна. Замок Оберона! Коли я йшла з Королiвства шiсть рокiв тому, вiн i наполовину не був збудований…
Дверi так само безшумно зачинилися за нами. Зi зворотного боку iх ховав гобелен: повз руiни, що то тут, то там пiдiймалися з-пiд пiску, iшов караван. Попереду iхала людина на бiлому крилатому конi.
Я пригледiлась:
– Гарольде! Це ж Оберон! Це ми, Королiвство в дорозi, так?
– Зачекай, будь ласка…
Гарольд перевiрив, чи щiльно зачинилися дверi.
– Це галерея iсторii, – Гарольд говорив упiвголоса. – Сто вишивальниць трудились сто тижнiв. Тiльки зараз зовсiм немае часу.
– Ну, будь ла-аска, хоч хви-илиночку…
– Послухай, король не знае, що ти тут.
Вiн потягнув мене за руку – коридором лiворуч, потiм угору гвинтовими сходами, та так швидко, що у мене запаморочилось у головi. Внутрiшня обстановка палацу зливалась у яскраву стрiчку картин, скульптур, розкiшних тканин, лiпних i кованих прикрас, але скiльки б я не крутила головою навсiбiч – нiчого як слiд не могла роздивитися.
Нарештi Гарольд заштовхнув мене в маленьку кiмнатку з единим, щiльно завiшеним вiкном.
– Зачекай тут. Розвiдаю, який настрiй у короля. Останнiм часом вiн чомусь часто гнiваеться…
І вiн вийшов.
Я оглядiлась – у кiмнатцi не було меблiв. Двое дверей – однi навпроти iнших – нещiльно зачинялися. Я виглянула з-за одних – довгий коридор, тиша. З-за других – сходи, тиша, пахне димом i трояндовою олiею. А замок же, мабуть, великий, пiдеш гуляти – напевне заблукаеш…
Цiкаво, де всi? Де слуги, стражники, сторожа, де, зрештою, його милiсть комендант? Чи в них обiдня перерва?
Я пiдiйшла до вiкна.
Пiдi мною лежало залите сонцем мiсто (трiшки жовтеньке, бо я дивилася крiзь блiдо-жовте скло). Черепичнi дахи, димарi та флюгери, дерева, вулицi, площi, статуi, мости i над усiм цим, як ялинкова прикраса, – срiбний купол у формi краплi.











