На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Королівська обіцянка» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Детские книги, Детская фантастика. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Королівська обіцянка

Автор
Дата выхода
30 сентября 2017
🔍 Загляните за кулисы "Королівська обіцянка" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Королівська обіцянка" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Марина и Сергей Дяченко) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
«Королівська обіцянка» – другий роман трилогії про пригоди школярки-семикласниці Ліни Лапіної (до трилогії також входять романи «Ключ від Королівства» і «Зло не має влади»). Ця трилогія вийшла в новій серії видавництва «Фоліо» «Світи Марини та Сергія Дяченків», у якій будуть опубліковані майже всі твори (понад 20 томів) письменників, перекладені українською та чудово ілюстровані. Також у цій серії 2017 року вийшов друком роман «Страта».
Ліна несподівано для себе знову потрапляє у чарівне Королівство, доля якого напряму залежить і від неї. Чи не злякається дівчинка, хоч вона і маг дороги, карколомних небезпечних пригод, що на неї чекають у світі, звідки немає вороття?… Її супутники – людожер Уйма, некромант Максиміліан, на кожному кроці – пастка, йдеться про життя на краю від загибелі… Але Ліна не відступає від даної нею обіцянки…
📚 Читайте "Королівська обіцянка" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Королівська обіцянка", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
)
– Гарольде, ти наш свiт хоч устиг роздивитись? Краечком ока?
– Ну… – Гарольд покректуючи пролiзав крiзь особливо вузьке мiсце. – Так собi. Трiшки. Менi було не до прогулянок – сама розумiеш, я тебе шукав.
– Хочеш, я тобi згодом усе покажу?
– Ну… згодом. Може…
Я на секунду уявила, як веду Гарольда… Куди? До зоопарку? Та вiн таких звiрiв у своему життi бачив, поруч iз якими навiть слон – нiчим не примiтна, звичайна тварина. До супермаркету? Дурницi, не годиться, треба гарненько обмiзкувати, що е в нашому свiтi такого, чим можна бойового мага здивувати…
– Гарольде… А як сина назвали?
Вiн глянув на мене через плече й чомусь засопiв.
– Елiн…
Я спершу не зрозумiла:
– Як?
– Елiном назвали. Ім’я таке. Елiн.
Я спiткнулася об камiнь i мало не впала.
– Але ж це… Адже це бiльше схоже на жiноче iм’я!
– Хто сказав? – запитав Гарольд задирливо.
Я зупинилася. Гарольд пройшов кiлька крокiв i оглянувся:
– Ну, ти чого?
Я сама не знала, що зi мною… (Невже вiн назвав сина на мою честь?)
– Сумував… – зiзнався Гарольд, дивлячись на вологу земляну стiну. – Коли люди – iз рiзних свiтiв… Їм лiпше не дружити. Потiм тiльки сумота i прикрiсть лишаються.
Далi ми йшли мовчки. Незабаром тунель потягся вгору. Менi здавалося, я чую, як корiння пробиваеться крiзь землю й глину.
Про всяк випадок я наздогнала Гарольда i пiшла близенько – мало не наступаючи йому на п’яти.
Плавний пiдйом змiнився на досить-таки крутi сходи. Вони були подекуди викладенi з каменю, а подекуди витесанi прямо в скелi. Закiнчилося корiння, а також мокрицi (я зiтхнула з полегшенням). Пiдземний хiд перетворився на коридор без вiкон, зi стiнами з темно-жовтоi цегли. Змiнився i запах: тепер пахло, як у шкiльнiй бiблiотецi пiд час ремонту.
Ми зупинилися перед масивними дерев’яними дверима без ручки. Гарольд приклав руку до мiсця, де на дверях зазвичай бувае замок:
– Вiдчинись…
Я чекала скрипу, але дверi розчахнулися в повнiй тишi. І знову змiнився запах: посвiжiшало, потягло лiсом i морем, трiшки димком i ледь-ледь – трояндовою олiею.
Ми навшпиньки увiйшли до незнайомоi кiмнати.











