На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Господар колодязів» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Легкое чтение, Фантастика, Научная фантастика. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Господар колодязів

Автор
Дата выхода
28 февраля 2020
🔍 Загляните за кулисы "Господар колодязів" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Господар колодязів" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Марина и Сергей Дяченко) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
До нашої книжки увійшли три повісті Марини та Сергія Дяченків: «Господар колодязів», «Зелена карта», «Земля веснарів». Вони дійсно являють нам різні «світи Дяченків».
«Зелена карта» – розповідь про наш сучасний світ, Київ 1990-х з його труднощами і розгубленістю людей, а «Господар колодязів» – це вже світ фентезі – з його магією, дивовижними створіннями: ельфушами, королевою верхівців і майже середньовічним буттям князівств, що ворогують між собою. «Земля веснарів», на перший погляд, це детективна історія пошуку вбивці, яка перетворюється на розповідь про зіткнення різних цивілізаційних моделей, коли люди стикаються з чимось їм незрозумілим і, як їм здається, огидним і небезпечним. І тому представники цих світів, як би їм не хотілося співпрацювати мирно одне з одним, не можуть знайти спільної мови. І тільки бажання знайти вбивцю (хоча і з різними наслідками для нього), щоб не карали безвинних, веде до виникнення хоч якогось розуміння іншого світу.
Але головним у всіх повістях є не зовнішня, так би мовити, сюжетна лінія, а глибоке проникнення у сутність людської душі, у те, чого не можна побачити, але так потрібно зрозуміти, щоб ці такі різні, однак такі подібні за людськими переживаннями світи збереглися, а не розсипалися на порох…
📚 Читайте "Господар колодязів" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Господар колодязів", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Розумом тямив, що дiд говорить про важливе, але нiяк не мiг змусити себе стурбуватися поваленням Червонобрового, подорожчанням хлiба й новими намiсниками. Йому було навiть образливо, що дiд настiльки поглинений страшними й радiсними новинами; йому навiть страшнувато було вiд того, що його власнi думки зiставлялися з дiдовою розповiддю, як небеснi хмари – iз псовим полюванням у далекому лiсi. Лякаюче, шумно, криваво – але далеко внизу, вкрите серпанком, байдуже…
Усе, що вiдбувалося в цi днi з ним i Анiтою, здавалося йому настiльки ж значним, як сонце i мiсяць.
* * *
Вони купалися на мiлинi далеко вiд берега. Разом грiлися на плоскому бородатому каменi – голяка; це було прекрасно i болiсно. Дрiбнi черепашки впивалися в боки; Анiтине волосся вплiталось у морську траву.
– Яка безсоромнiсть, – блаженно шепотiла Анiта, дивлячись у небо.
Нiде-нiде на свiтi не було нi душi.
Днi минали один за одним, як намисто з бiлих черешень; днi були сонячнi, ночi – короткi, ввечерi Анiта йшла, щоб повернутися вранцi.
– Юсе… – сказав одного разу дiд, коли зоряним вечором вони вляглися спати у дворi, пiд небом, дiд на возi, а Юстин пiд возом. – Ти вже знаеш, хто вона?
– Нi, – сказав Юстин, iз якого миттю злетiв увесь сон.
Дiд посопiв; за цим сопiнням стояли довгi днi, коли Юстин iшов на свiтанку i повертався в сутiнках; вечори, коли дiд зиркав на Юстина, бажаючи i не наважуючись про щось запитати, але Юстин не помiчав цих поглядiв i щасливо засинав на соломi, йому снився ранок…
– Юсе, – сказав дiд, i крiзь щiлини у возi на Юстина впало кiлька соломинок, – я ж чекаю все, чекаю.
* * *
«Пiдеш за мене замiж?»
Скiльки разiв вiн ставив iй це запитання.
Скiльки разiв, розкривши рот, вiн закривав його знову. Вона питала – що? І вiн вiдгукувався – нi, нiчого…
А потiм зарядили дощi на цiлий тиждень.
А потiм…
* * *
– Юстине! Юсе! Вставай… Будь ласка…
Вiн протер очi. Була нiч; вiн здригнувся, згадавши, як вона снилася йому напередоднi вiзиту вербувальникiв. Що, невже знову бiда?!
Але вона не снилася.











