На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Свої… Чужі…» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Легкое чтение, Любовные романы, Современные любовные романы. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Свої… Чужі…
0 баллов
0 мнений
1 чтение
Автор
Дата выхода
24 ноября 2016
🔍 Загляните за кулисы "Свої… Чужі…" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Свої… Чужі…" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Людмила Когут) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Її книжковий світ створений для друзів, тих людей, котрі вміють читати, думати, слухати, плакати, сміятись, співчувати, вірити, довіряти, прощати, зневажати, шкодувати... В її ірреальному світі поважають усі людські почуття, крім одного – ненависті. Її герої – добрі люди, і своїми діями вони ніби промовляють до читача: — Спрямуй промінець свого душевного світла туди, де панує суцільна пітьма. Ніколи не шкодуй своєї щирої усмішки і даруй тому, хто так її потребує. Власну зболену сльозу обережно поклади на щоки того, кому не знайомі сльози співчуття, можливо, вона розбудить це холодне, черстве серце і зігріє його. Не жалій своєї доброти тому, хто ніколи не мав її і за усе життя так і не навчився її віддавати. Поділися своєю безмежною вірою з кожним, у кого її немає, своєю надією підтримай того, хто вже почав її втрачати, а свою гарячу любов неси і віддай усьому світові...
📚 Читайте "Свої… Чужі…" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Свої… Чужі…", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
У притулку Свiтланка опинилась у рiчному вiцi, ii мама померла при пологах, тата в неi не було, а бабця, яка взяла онуку на виховання, виявилася не найкращою опiкункою: вона випивала. Сусiди не могли знести плачу постiйно голодноi i недоглянутоi малечi. Так вона опинилась у притулку. Тут ii виходили, вiдчистили i вiдмили, i з часом дiвчинка перетворилась у бiляву ляльку.
Ще не один раз Марiя i Євген приходили у притулок для бiльш детального знайомства з дiвчинкою. Вони ii привчали до себе, гуляли з нею по будинку, годували, i вона потроху звикла до них.
Тут будет реклама 1
За цей час зiбрали всi документи, потрiбнi для оформлення батькiвства.
Настав день, коли вони мали забрати дитину додому. Дiвчинка з нетерпiнням виглядала своiх нових тата i маму i дуже втiшилась, коли розпочався урочистий момент прощання iз дiтьми. Вона радiла, бо була в центрi уваги, i розумiла, що всi дiти i дорослi зiбралися разом у великiй гральнiй кiмнатi тiльки заради неi.
– Свiтланко, скажи всiм дiткам «до побачення» i помахай iм ручкою.
Тут будет реклама 2
Отак, гарненько, папа… Чемна i хороша дiвчинка, iдемо з мамою i татком додому.
І тут сталося несподiване, що перевернуло душу i прийомних батькiв, i вихователiв та нянечок. Побачена картина розчулила всiх, хто був поряд. Навiть директорка,
Стефанiя Петрiвна, яка пережила не одну зворушливу мить, заплакала, не стримуючи рясних слiз…
Хлопчик Іванко, що нарадив взяти Свiтланку, пiдбiг до Марii i мiцно обхопив ii за ноги:
– Тьотю, тьотю, рiднесенька, вiзьмiть i мене зi собою! Вiзьмiть! Я буду вас любити i завжди слухати.
Тут будет реклама 3
Я все зроблю, що ви менi скажете, я i Свiтланку буду бавити, як сестру свою. Не залишайте мене тут, я вас прошу. Тьотю, я буду вас любити найбiльше вiд усiх на свiтi i буду називати вас «моя мамочка» i татка буду любити. Заберiть мене iз собою, – Іванко мiцно тримав ii за ноги, говорив це i повторював, благав ii крiзь сльози, а вона тримала на руках дiвчинку, на яку вже оформили всi документи i яку вiднинi вважала своею дитиною.Тут будет реклама 4
Євген стояв поряд iз речами дружини. Вiн зацiпенiв i був у повнiй розгубленостi. Директорка, тихо шморгаючи носом, не знала, що робити i як вiдтягти та заспокоiти хлопчика, не травмуючи його психiчно. Марiйка плакала, бо в неi серце розривалося вiд жалю до малого, який заходився слiзьми. Свiтланка також плакала, тримаючи маленькими ручками нову маму за шию, бо не розумiла, що ж тут дiеться.
Мнения
О книге «Свої… Чужі…» ещё никто не оставил отзыв — у вас есть шанс стать первым, чьё мнение задаст тон всему обсуждению! Поделитесь впечатлениями, эмоциями, замечаниями или рекомендациями. Ваш отзыв не только добавит живого голоса к произведению, но и поможет будущим читателям понять, стоит ли им открыть эту книгу. Не держите мысли при себе — ваше слово имеет значение!
Другие книги автора
Если «Свої… Чужі…» пришлась вам по душе, самое время открыть для себя другие работы Людмила Когут! В этой подборке — только произведения того же автора, чтобы вы могли глубже погрузиться в его творческий мир и насладиться схожим стилем, темами и атмосферой. Возможно, следующая книга станет для вас ещё более ярким открытием.
