На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Свої… Чужі…» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Легкое чтение, Любовные романы, Современные любовные романы. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Свої… Чужі…
0 баллов
0 мнений
1 чтение
Автор
Дата выхода
24 ноября 2016
🔍 Загляните за кулисы "Свої… Чужі…" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Свої… Чужі…" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Людмила Когут) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Її книжковий світ створений для друзів, тих людей, котрі вміють читати, думати, слухати, плакати, сміятись, співчувати, вірити, довіряти, прощати, зневажати, шкодувати... В її ірреальному світі поважають усі людські почуття, крім одного – ненависті. Її герої – добрі люди, і своїми діями вони ніби промовляють до читача: — Спрямуй промінець свого душевного світла туди, де панує суцільна пітьма. Ніколи не шкодуй своєї щирої усмішки і даруй тому, хто так її потребує. Власну зболену сльозу обережно поклади на щоки того, кому не знайомі сльози співчуття, можливо, вона розбудить це холодне, черстве серце і зігріє його. Не жалій своєї доброти тому, хто ніколи не мав її і за усе життя так і не навчився її віддавати. Поділися своєю безмежною вірою з кожним, у кого її немає, своєю надією підтримай того, хто вже почав її втрачати, а свою гарячу любов неси і віддай усьому світові...
📚 Читайте "Свої… Чужі…" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Свої… Чужі…", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Марiя ходила помiж сплячих дiтей, з нiжнiстю дивилася на цi милi живi клубочки, якi солодко спали i, напевно, бачили кольоровi сни, у яких дорослi люди спочатку пригощали iх цукерками i хотiли, але так i не ставали iхнiми батьками.
Серед бiльших дiтей хтось спав, а дехто просто лежав iз розплющеними очима. Коли Марiя пiдiйшла до них, то не могла не спитати старшого хлопчика, який уважно дивився на неi:
– А ти чому не спиш?
– Я думаю!
– А про що ти думаеш?
– Про життя!!!
– Хм! Про життя?! А що ж ти про нього думаеш?
– Що воно важке…
– А що це означае?
– Це коли ти дуже чогось хочеш, а воно не збуваеться, i тодi стае так сумно жити.
Тут будет реклама 1
Оце й значить, що життя важке.
– Розумно ти говориш. А як тебе звуть?
– Іванко!
– А скiльки тобi рочкiв?
– Менi чотири, скоро буде п’ять! І менi дуже шкода, що я такий великий хлопчик, бо мене вже нiхто не захоче взяти.
– Не сумуй, ще знайдуться i для тебе мама i тато. От побачиш! – Марiя не втрималась i погладила хлопчика по головi.
Тут будет реклама 2
Вiн був коротко стрижений. Чорняве волоссячко стояло колючою щiточкою i приемно поколювало ii долоню.
Їй захотiлось iще його погладити, але вона швидко забрала свою руку, щоб не обнадiювати дитину своею прихильнiстю. Хлопчик був гарненький, але Марiя хотiла мати дiвчинку.
– А кого ви хочете взяти собi?
– Я шукаю дiвчинку!
– Так, дiвчат беруть частiше. А яку ви хочете взяти?
– Ми ще не знаемо, ми ж не знайомi з усiма.
Тут будет реклама 3
– А вiзьмiть собi Свiтланку, таку бiленьку з чорними очима. Вона добра i гарна.
– А що це значить «добра»?
– А вона, як iсть, то завжди протягне ручку, щоб когось пригостити. А ще вона мало плаче i не капризуе. Вихователька все ii називае «Моя хороша дiвчинка» i цiлуе ii в щiчку. Я б ii взяв собi, якби я був дорослим.
– Дякую тобi, Іванку. Спи, я тебе потiм чимось пригощу, коли ти прокинешся. Пiдiйдеш до мене, добре?
Потiм Марiйка звернулась до нянечки, яка розкладала по мiсцях i шафках дитячi речi, i спитала ii про Свiтланку.
Тут будет реклама 4
Та показала лiжечко, в якому спала дитина. Дiвчинка виглядала мов янголятко, була блiденькою, але дуже милою.
– Подивлюся на неi, як вона проснеться. Познайомлюся ближче.
Пiшла шукати Євгена, який на прохання виховательки прикручував якiсь полицi.
Того дня Марiя таки пригледiла для себе донечку, i була це дiвчинка, яку нарадив хлопчик Іванко.
Мнения
О книге «Свої… Чужі…» ещё никто не оставил отзыв — у вас есть шанс стать первым, чьё мнение задаст тон всему обсуждению! Поделитесь впечатлениями, эмоциями, замечаниями или рекомендациями. Ваш отзыв не только добавит живого голоса к произведению, но и поможет будущим читателям понять, стоит ли им открыть эту книгу. Не держите мысли при себе — ваше слово имеет значение!
Другие книги автора
Если «Свої… Чужі…» пришлась вам по душе, самое время открыть для себя другие работы Людмила Когут! В этой подборке — только произведения того же автора, чтобы вы могли глубже погрузиться в его творческий мир и насладиться схожим стилем, темами и атмосферой. Возможно, следующая книга станет для вас ещё более ярким открытием.
