На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Венера в хутрі» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Классическая литература, Литература 19 века. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Венера в хутрі

Автор
Дата выхода
23 сентября 2020
🔍 Загляните за кулисы "Венера в хутрі" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Венера в хутрі" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Леопольд фон Захер-Мазох) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
До книжки ввійшли три повісті – «Дон Жуан із Коломиї», «Венера в хутрі» та «Місячна ніч», – варто прочитати хоча б із цікавості: цікаво ж дізнатися, що розповіла людина, чиїм ім’ям згодом назвуть психічне відхилення.
Концепцію нової прози майбутній автор побачив крізь щілину у шафі, волею долі опинившись у спальні тітки. Пристрасть, батіг, хутра, у яких любила гуляти гола графиня, перетворилися на три кити, на які сперлася його творчість.
У повісті «Венера в хутрі» описано факт з особистого життя автора. Він і його нова коханка уклали письмовий контракт, згідно з яким, на шість місяців професор історії Львівського університету перетворювався на раба за умови, що баронеса завжди… носитиме хутра.
Проте ця повість насамперед про безмежне, фанатичне, одержиме кохання й божевільне почуття чоловіка до жінки. Чоловіка, який ладен був пожертвувати всім і, зокрема, власним життям заради свого кохання. Та про жінку, яка спочатку не могла зрозуміти суті вигаданої гри, а потім вміло нею користувалася…
📚 Читайте "Венера в хутрі" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Венера в хутрі", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Було тепер про що думати, про що турбуватися, i кожна важка година пов’язувала нас ще мiцнiше.
Однак так тривало не вiчно…
…Голос мого спiврозмовника став м’яким i тихим, вiн аж тремтiв у повiтрi, легенько, наче димок вiд його люльки…
– …А вiчно бути так не могло. О прошу вас… i потiм… так чи iнак… зрозумiйте мене. Таке вже правило… Точнiше, я гадаю, така природа. Я часто думав про це. А ви що скажете?
Був у мене друг Леон Бодошкан. Вiн надто багато читав, то й захворiв через те. Так ось вiн часто казав менi…
Але навiщо все це? Я можу вам…
Вiн витягнув з-за пазухи пожовклу смужку паперу.
– …Вiн i писав багато. Не був знаменитим, але знав усе… Дивився, наче у воду. Вiн заглядав у людину, всередину, наче в розiбраний годинник, чи все там на мiсцi. Й вiдразу ж казав, чого там бракуе. Вiн розумiв про що, наприклад, розмовляють помiж собою коти, смiявся й переповiдав iхнi балачки. Або ж брав квiтку i показував нам, як вона живе, як живиться. Вiн часто говорив про жiнок. Жiнки й фiлософiя привели його до загибелi.
Вiн часто щось занотовував, а коли йшов до лiсу, то все написане викидав геть. Папiр лякав його.
Стривайте, бо я забуду…
Вiн казав, хто може записати свою любов на паперi, той не здатний любити. Вiн читав грубезнi фолiанти в оправi зi свинячоi шкiри, усього Нестора, але вiд любовного листа тiкав свiт за очi. Тож слухайте…
З цими словами вiн поклав на стiл засмальцьовану смужку паперу.
– Нi, це рахунок, – чоловiк сховав клаптик до кишенi.
Вiн вiдкашлявся й почав читати:
– «Що таке наше життя? – Страждання, сумнiви, страх, розпач.
Чи знаеш ти, звiдки взявся? Хто ти? Куди прямуеш?
Не мати жодноi влади над природою i не знаходити вiдповiдi на це прокляте запитання. Уся наша мудрiсть, врештi-решт е самовбивством. Але природа надiлила нас стражданням, найстрахiтливiшим у життi людини, – любов’ю.
Люди називають ii втiхою, жагою…»
На цих словах мiй друг починав зазвичай гiрко смiятися. «Поглянь, – казав вiн менi, – на вовка, коли той шукае самицю.
Мiй Боже. А чоловiк! Хiба вiн не кладе свою горду голову жiнцi до нiг i не благае: «Топчи мене! Топчи мене своiми нiжками, я хочу бути твоiм рабом, твоiм слугою, тiльки прийди й звiльни мене!».
Так, любов – страждання, а насолода – порятунок.










