Казочка патера Брауна = The Fairy Tale of Father Brown

Волосся у нього було розпатлане, скуйовджене, нiби вiн тiльки-но встав з лiжка або вставав так завжди, але очi зовсiм прокинулися, i погляд був жвавий, навiть трохи стривожений. Слуга Божий знав, що такi суперечностi природнi для людини, котра живе в постiйному страху. Профiль був тонкий, орлиний, але перш за все вражав неохайний, навiть дикий вигляд великоi темноi бороди.

– Я пан Елмер, – сказав вiн, – але давно не чекаю вiдвiдувачiв.

Щось у його неспокiйних очах спонукало патера Брауна перейти вiдразу ж до справи.

Якщо у господаря – манiя переслiдування, то вiн не заперечуватиме.

– Нiяк не збагну, – м’яко сказав священик, – чи справдi ви перестали чекати вiдвiдувачiв?

– Маете рацiю, – спокiйно погодився господар. – Одного вiдвiдувача я чекаю. Можливо, вiн буде останнiм.

– Сподiваюся, що нi, – зауважив патер Браун. – У будь-якому випадку я радий, що не дуже схожий на нього.

Пан Елмер злiсно засмiявся.

– Анiтрохи не схожi, – пiдтвердив вiн.

– Пане Елмер, – заговорив без викрутасiв священик, – даруйте за мою зухвалiсть, але один iз моiх друзiв розповiв менi про вашi труднощi i просив з’ясувати, чи не можу я бути вам чимось корисним.

Правду кажучи, у мене е певний досвiд у таких справах.

– Немае i не було справ таких, як ця, – заперечив Елмер.

– Хочете сказати, – здогадався гiсть, – що вашi брати, котрi трагiчно розпрощалися з життям, були вбитi?

– І навiть вбивства цi не простi, – вiдказав господар. – Чоловiк, котрий жене нас на смерть, – пекельний, i сила його – вiд пекла.

– У всього зла е одне корiння, – серйозно зауважив патер Браун, – але звiдки ви знаете, що це не простi вбивства?

Елмер вiдповiв жестом, запросивши гостя сiсти, а сам повiльно опустився в iнше крiсло, охопивши руками колiна. Коли вiн пiдвiв очi, в них з’явився м’який i задумливий вираз, а голос звучав доброзичливо й упевнено.

– Зрозумiйте, – сказав вiн, – я аж нiяк не хочу, щоб ви вважали мене за схибнутого. Розум привiв мене до цих висновкiв, бо, на жаль, тiльки розум до них i спричиняеться.

Я багато книг перечитав, адже я один успадкував пiзнання батька в цiй темнiй царинi, а вiдтак – i його бiблiотеку. Але те, про що я хочу вам розповiсти, не вичитано з книг, я бачив усе на власнi очi.

Священик кивнув, а його спiврозмовник нiби пiдшукував слова.

– Щодо старшого брата я спочатку був не зовсiм упевнений. У тому мiсцi, де його знайшли, не було нiяких слiдiв, жодних вiдбиткiв нiг. І револьвер лежав бiля нього.