Казочка патера Брауна = The Fairy Tale of Father Brown

Але навiть якщо так, то куди вони його подiли?

«Зжерли?» – майнула жахлива думка, i йому на секунду стало погано, коли вiн подумав про розтерзанi останки, перемеленi i поглинутi цими безголовими механiзмами.

Нелюдським зусиллям Енгус змусив себе заспокоiтись.

– Ну от, – звернувся вiн до Фламбо, – бiдолаха розтанув, як хмаринка, залишилася тiльки червона калюжа на пiдлозi. Це, далебi, надприродне.

– Залишаеться тiльки одне, – сказав Фламбо, – природно це чи надприродно, а я маю пiти вниз i побалакати зi своiм приятелем.

Вони спустилися сходами, минули двiрника з вiдром, котрий ще раз божився, що повз нього не прошмигнув жоден незнайомець. Швейцар бiля пiд’iзду i крамар, котрий вертiвся тут же, ще раз присягнули, що не зводили з цього пiд’iзду очей. Але коли Енгус став шукати четвертого чатового i не знайшов його, то спитав з деяким занепокоенням:

– А де ж полiцiянт?

– Даруйте, – сказав патер Браун, – це моя провина. Тiльки-но я попросив його спуститися вниз вулицею i дещо з’ясувати, як менi спала на гадку одна думка.

– Гаразд, тiльки нехай вiн хутчiш повертаеться, – рiзко сказав Енгус. – Там, нагорi, не тiльки вбили, а й безслiдно знищили цього нещасного чоловiка.

– Яким чином? – поцiкавився священик.

– Патере, – сказав Фламбо, помовчавши трохи, – хай йому грець, але я переконаний, що це скорiше ваша царина, нiж моя. Жоден друг чи ворог в цей будинок не входив, а Смайт зник, немов його викрав нечистий. І якщо тут обiйшлося без втручання надприродних сил…

Їхню розмову перервала вражаюча подiя: з-за рогу виринув довготелесий полiцiянт у блакитному одностроi.

– Маете рацiю, сер, – сказав вiн здавленим голосом. – Труп пана Смайта тiльки-но знайшли в каналi, бiля дороги.

Енгус спитав, нажахано схопившись за голову:

– Вiн що – побiг туди i втопився?

– Готовий заприсягтися, що вiн не виходив з дому, – сказав правоохоронець, – i в будь-якому разi вiн не втопився, а помер вiд удару ножем у серце.

– Але ж ви стояли тут, i за цей час у будинок нiхто не входив? – суворо спитав Фламбо.

– Давайте спустимося до каналу, – запропонував священик.

Коли вони дiйшли до закруту, вiн раптом вигукнув:

– Яку ж я утнув дурiсть! Зовсiм забув поставити полiцiянту одне важливе запитання. Цiкаво знати: знайшли вони свiтло-брунатний мiшок чи нi?

– Який ще свiтло-брунатний лантух? – здивувався Енгус.