Невидима людина

Падаючи одне на одного, всi бiгли сходами донизу. А на порозi вiтальнi, вигукуючи якiсь безладнi пояснення та жестикулюючи, стояла постать, схожа на людську до самого комiра пальта, а вище… не було нiчого, зовсiм нiчого видимого!

Тi, що були подалi вiд будинку, почувши гамiр та крики, глянули вздовж вулицi й побачили, як iз заiзду «Карета i конi» прудко вибiгають люди. Вони бачили, як упала мiсiс Гол, а мiстер Теддi перестрибнув через неi, щоб не спiткнутися; потiм почули страшнi зойки Мiллi, яка, почувши гамiр, вийшла з кухнi й наштовхнулася на безголову людину.

І всi, хто був у той час на вулицi – продавець солодощiв, власник балагана для метання кокосових горiхiв та його спритний помiчник, хазяiн гойдалки, хлоп’ята, сiльськi франти, причепуренi молодицi, поважнi фермери у блузах, циганки у фартушках – кинулися бiгти до заiзду. За короткий час перед будинком мiсiс Гол зiбралась юрба чоловiк сорок. Людей все бiльшало, всi метушилися, галасували, розпитували i висловлювали рiзнi здогади. Кожному неодмiнно хотiлося говорити, але нiхто нiкого не слухав.

Кiлька чоловiк пiдтримували мiсiс Гол, що була майже без пам’ятi. Над загальною колотнечею чулася розповiдь одного горластого самовидця.

– Перевертень!

– Що ж вiн накоiв?

– Невже поранив служницю?

– Здаеться, кинувся на неi з ножем!

– Не так, як то кажуть. А справдi у нього нема голови!

– Нiсенiтниця! Це – просто якийсь фокус!

– Тiльки-но поскидав своi бинти…

Намагаючись зазирнути у вiдчиненi дверi, натовп утворив клин, гостряк якого бiля входу займали найвiдважнiшi.

– Вiн на хвилинку спинився. Аж тут скрикнула служниця, i вiн обернувся. Я бачив, як майнула ii спiдниця, i вiн побiг слiдом за нею. Не минуло й десяти секунд, як вiн повернувся з ножем в однiй руцi, iз скибкою хлiба в другiй i став, так наче вдивлявся в щось. Це було ось тiльки. Увiйшов вiн у цi дверi. Голови в нього немае зовсiм. Ви трохи пропустили, а то б самi…

Ззаду сталося якесь замiшання, i промовець замовк, даючи пройти невеличкому гурту людей, що впевнено прямував до будинку.

На чолi гурту виступав мiстер Гол, дуже червоний i рiшучий, далi мiстер Боббi Джеферс, мiсцевий полiсмен, i, нарештi, обережний мiстер Воджерс. У них був наказ арештувати Незнайомця.

Натовп галасував, переказуючи iм суперечливi останнi вiдомостi.

– З головою вiн чи без голови, але я маю наказ арештувати його i арештую, – заявив Джеферс.

Мiстер Гол пiднявся сходами, пiдiйшов до дверей вiтальнi й побачив, що вони вiдчиненi.