Захребетник

Якщо ти бачив людськi обличчя в птахiв, левiв i козлiв, або бичачу морду над потужними плечима богатиря, як в Іржека Чапи, найдобрiшого борцямiнотавра, з яким довелося вихилити пiсля занять чимало солодкого мускателю…

– Бажаете спробувати?

У Джеймсових словах зачаiвся виклик.

Хазяiн крамницi завбачливо зник, навiть не вагаючись. Нащо заважати шляхетним панам дiлитися один з одним секретами майстерностi? Мабуть, не вперше траплялися йому подiбнi випадки. Може, й мав од цього якусь вигоду.

Але недовiрливий спiврозмовник раптом посмiхнувся, i тим одразу згладив напруженiсть ситуацii.

– Я не хотiв скривдити вас, пане. Пробачте, якщо мiй коментар здався вам образливим. Звiсно ж, я хочу спробувати. Тiльки, благаю вас, давайте повiльнiше… Менi би хотiлося збагнути суть прийому, а не провокувати сварку. Гадаю, ви теж не прихильник рейнконтру?

Джеймс кивнув, миттево вiдтанувши.

Рейнконтром у школах фехтування називали бiй без правил.

– Агов, хазяiне! – рябий оглядiвся. – Дайно нам зо два шовкових гудзики!

– Навiщо? – поморщився Джеймс.

Вiн не був шанувальником гудзикiв, обтягнутих шовком, – iх надягали на вiстря шпаг пiд час навчальних двобоiв.

– Смiю сподiватися, пане, ми з вами цiлком досвiдченi?

На знак згоди рябий оголив шпагу, що висiла в нього на поясi, та вiдсалютував нею Джеймсовi. У вiдповiдь юнак привiтав «мисливця» бретою, яку все ще тримав у руцi, та без попередження перейшов до дiй, рухаючись пiдкреслено неквапливо.

Фiнтом у кварту «мисливець» змусив суперника зробити крок назад. Потiм, удавши, нiбито забарився iз продовженням, спровокував серiю ударiв у вiдповiдь, коротких i швидких, мовби завдано iх у справжньому, а не договiрному двобоi. Цiй атацi, в якiй вiдчувалася школа, Джеймс протиставив ряд академiчно чiтких, вивiрених, як то кажуть, «до кiнчикiв нiгтiв», парадiв. І в ту мить, коли дзенькiт клинкiв досяг апогею – так досвiдчений диригент серцем вiдчувае наростаюче крещендо оркестру – хлопець провiв, як i вимагалося, passado sotto.

Не дуже глибокий, але цiлком достатнiй.

Кiнчик брети легенько торкнув лiкоть «мисливця».

– Туше!

– Чудово! Зiзнаюсь, я був не зовсiм правий, сперечаючись iз вами…

Похвала, скажемо чесно, приемна навiть найзапеклiшим цинiкам. Джеймс подумав, що помилився з початковою оцiнкою «мисливця». Поза сумнiвом, гiдний добродiй. Вельми гiдний.