Снулль вампіра Реджінальда

Допивши кухля, вередливий приват-демонолог гепнув ним об стiльницю й оголосив пiдсумок:

– Трое в каретi, не рахуючи ескорту.

* * *

– Отже, – мовив скарбiвничий Август Пумпернiкель. – Розумiю. Доповiсте Його Величностi: завтра зранку я вирушаю до Брокенгарца.

Вiдпустивши лейб-скорохода, який принiс винятково важливу депешу, вiн опустився в крiсло. Поряд, на ломберному столику, стояла чаша з крижаними скалками та набiр лобових пов’язок. Але скарбiвничий не поспiшав охолоджувати палаючий розум.

Крайнiй засiб пiдожде.

Стан справ бентежив його невизначенiстю. Випускник Академii Малого Інспектруму, улюбленець скопцiварифметiв, вiн торопiв, коли ситуацiя не дозволяла точно обчислити спiввiдношення «за» i «проти». Востанне Пумпернiкель наразився на аналогiчну проблему в Академii. Завершивши вiсiмнадцятирiчний курс навчання, вiн вагався, що обрати: почесне оскоплення й кастрацiю та мiсце на кафедрi вищого множення – чи свiтську кар’еру, яка дозволяе стати рiвнею сильним свiту цього.

Коли тобi нема ще й двадцяти, оскоплення – потужний аргумент.

Свiтська кар’ера перемогла, чисте мистецтво вiдступило в тiнь. На прощання арифмети попередили талановитого вихованця: вагання мають здатнiсть повторюватися, поки одного разу не стануть загрозою цiлiсному розумовi. Саме оскоплення дозволяе приборкати шал пристрастей, звiвши життя до насолоди чистою гармонiею чисел.

– Ти ще повернешся, – казали наставники.

Їхня правда – Август Пумпернiкель знав це. Наразившись на невизначенiсть, вiн ще бiльше переконувався, наскiльки вони мають слушнiсть.

Але повертатися до Малого Інспектруму не поспiшав.

І ось знову королiвська депеша.

«Августе, любий! – писав Едвард II, вiдомий дружнiм поводженням iз вiрнопiдданими. – Певен, що пiклування про благо королiвства неабияк стомило тебе. Цим повiдомляю, що тобi надано тритижневу вiдпустку для поновлення сил. Тож сподiваюся, що свiй заслужений вiдпочинок ти проведеш у славнiм мiстi Брокенгарцi, з доброi волi сприяючи доцентовi Матiасовi Кручеку в обчисленнi тамтешнього мага-еталона.

Поза сумнiвами, таке заняття змiцнить тебе лiпше, нiж перебування на водах у Лiттернi, де нудьга смертельна, ти вже повiр менi. Карета й ескорт iз напiвдюжини гвардiйцiв чекатимуть тебе завтра на свiтанку бiля твого будинку».

І пiдпис:

«З монарховою прихильнiстю, щиро твiй Едвард».

Ще був постскриптум:

«P.S. Мiй вiнценосний брат Леопольд, курфюрст Брокенгарцький, при нагодi велiв тобi кланятися».