Снулль вампіра Реджінальда

Так багато, що дух перехоплювало.

– Небес вiдкрилась глибина,

І зорi сяють в нiй довiку, —

Немае тiй глибинi дна

Й зiркам ясним немае лiку.

Фортунат наблизився до Пумпернiкеля, на ходу цитуючи куплет iз раннього Меморандуму:

– Зiркам, юначе, немае лiку, а глибинi – дна…

– Як це – лiку немае? – не вiдводячи погляду вiд неба, здивувався скарбiвничий.

Уперше стало ясно, що вiн, по сутi, ще дуже молодий.

– У цю мить, не зiйти нам iз цього мiсця, добре видно двi тисячi чотириста тридцять вiсiм зiрок.

Плюсмiнус три зiрки. Думаю, коли припусти наявнiсть похибки на видимий астрал, на природнi явища, якi заважають вiльному огляду, а також узяти до уваги, що бiльша половина видимих наших дiамантiв перебувае нижче обрiю, i ми не можемо споглядати всю компанiю одночасно…

Вiн на мить замислився, наморщив чоло.

– Вiсiм тисяч чотириста сiмдесят дев’ять зiрок! – вигукнув скарбiвничий. – Я ладен закластися за цю благословенну цифру! І от що я вам скажу, пане Цвях…

Радiсний, пiднесений i сяючий Август Пумпернiкель пiдхопився.

– Настане день, коли Висока Наука дозволить нам наблизити Овал Небес! Усякий зможе глянути зiркам у вiчi! Я певен, що тодi iхня кiлькiсть, доступна посиленому магiею зору, досягне…

Ще мить роздумiв.

– Сiмдесяти секстилiонiв! О, дожити б!

Мисливець на демонiв не спромiгся на вiдповiдь. Будьяке слово пролунало би блюзнiрством i руйнувало б захоплення – таемниче, високе, недоступне простому маговi вищоi квалiфiкацii.

Сiмдесят секстилiонiв? Вiн, який не боявся зустрiчей iз буйними дiтьми Нижньоi Мами, дагонами, ваалберитами й мамонцями, вiн здригнувся вiд двох слiв, що означали нечувану кiлькiсть.

– Зiрок без лiку, глибинi – дна, – глузливо проспiвав скарбiвничий, демонструючи цiлком пристойний, обертонистий тенор. – Хто автор такого примiтивного обчислення?

– Адальберт Меморандум, – тепер уже Кручек прийшов друговi на допомогу.

– Хто такий? Арифмет? Обчислювач? Орiентувальник?

– Поет.

Штабс-секретар Ложi Силаботонiкiв, автор «Куртуазного Декларата». Знаменитий, мiж iншим, пiiт…

Пумпернiкель бридливо наморщив брови:

– Пое-еет! Я завжди говорив: ця ваша поезiя – жалюгiдна подоба арифметики! Найпростiша числова основа: ямб, дактиль, трибрахiй… тьху ти, як пак його?.. амфiбрахiй! У нас в академii говорили: в поети йдуть тi, кому не вистачило уяви для математики!

Вiн узявся в боки: ну-мо, спробуйте заперечити!

І раптом скис.