Шлях меча

Тобто не те щоб зовсiм нi про що, i не те щоб усi Звитяжцi в столицi заховали клинок балакучостi в пiхви обережностi – я подумки прокляв Тризубого Кра з його манерою висловлюватися – i так далi, i тощо, i ще багато слiв було вимовлено естоком у тому ж стилi.

Коли я нарештi зрозумiв причину красномовностi зазвичай мовчазного Заррахiда, то ледве стримався, щоб не розреготатись. Клянуся гуркiтливим ковадлом Нюринги, вiн намагався мене розвеселити! Певно, пiсля Шешезового вiзиту й безсонноi ночi я мав не найкращий вигляд, ось вiрний Заррахiд i намагався повернути засмученому Єдинороговi колишнiй блиск.

Що ж, коли так – то есток мав успiх. Щоправда, ненадовго, бо мiй збадьорений настрiй швидко зiйшов на сумовитi пси, щойно я задумався над тим, чого це раптом на Звитяжцiв напало таке дивне онiмiння. Пишномовство пишномовнiстю, а брехати менi Заррахiд не буде.

Кабiр мовчить за три днi до турнiру?! Та радше дерево перестане горiти у вогнi, а вода спричиняти iржу! І все ж…

Невже примари Мейланьських легенд дiстануть мене й у Кабiрi? Я не знаю тебе, надщерблений Кривий Киличу з назавжди зiпсованим Придатком, але якщо в маленькiй Хаффi з’явилися Тьмянi, багато хто роздiлить твою долю.

– Усе готове до виiзду, Вищий! – доповiв Заррахiд, який щойно вислухав одного з Малих слуг.

О так, я ж збирався в мiсто…

…А у дворi бiля внутрiшнiх ворiт уже били копитами по брукiвцi двое коней, завчасу виведенi зi стаень, i Звитяжець-брамник, – Пiвденний тризубець Цзи на прiзвисько Третiй Вус Дракона – презирливо поглядав на суетних конюхiв-Придаткiв.

Брамника менi свого часу порекомендував Заррахiд, i вiдтодi Третiй Вус беззмiнно стояв на сторожi бiля входу в Кабiрський дiм Єдинорога. Беззмiнно – бо тризубець мав одразу двох Придаткiв, i доки один iз них iв або спав, другий був готовий нести службу.

Було в цьому щось непристойне, але я довiряв вибору Заррахiда, та й Третiй Вус Дракона нiколи не брав участi нi в Бесiдах, нi в турнiрах – то ж приводу до плiток не давав. А одного разу менi випадково довелося побачити, як вiн танцюе глупоi вночi в порожньому дворi, перекидаючи сяючий мiсяць через своi хвилеподiбнi леза – i я перестав замислюватися над дивацтвами свого брамника. І полюбив визирати у вiкно, коли настае повня.