Кохання останнього магната

Природно, що я нiколи не мала такого досвiду, та згадуючи вечiрки, на якi мене запрошували, я припустила, що таке цiлком могло статися. Що ж, чужакiв у Голлiвудi з розпростертими обiймами не зустрiчають, хiба що на ньому написано, що вiн камiнь за пазухою тримае не про вас. І це безперечно. І що на вашу голову той камiнь не впаде. Іншими словами, якщо вони не знаменитостi. Та й тi завжди були насторожi.

– Слiд бути вище цього, – сказала я не без пафосу. – Коли люди хлопають дверима перед вашим носом, то не з того, що вони такi брутальнi, i не тому, що завинили саме ви, а тому, що дверi вони захлопують перед тими, з ким зустрiчалися ранiше.

– Ти диви, таке гарне дiвчисько – i каже такi розумнi речi.

Почало займатися на свiт, i Вайлi тепер мiг бiльш-менш мене розгледiти: худорлява, та й з лиця нiчого, за модою слiдкуе, хiба що мiзки – як у немовляти, що тiльки-но сукае нiжками в утробi. Втiм, iнколи хотiлось би знати, як я виглядала насправдi п’ять рокiв тому, тодi на свiтаннi… либонь, скуйовджена, блiднувата, як на мiй теперiшнiй погляд, але ще в тому юному вiцi, коли в тобi живе iлюзiя, що всi пригоди закiнчуються добре.

Вайлi дивився на мене зi справжнiм захопленням, i це менi лестило, аж раптом з’ясувалося, що ми не однi. Наше iдилiчне усамiтнення порушив мiстер Шварце, який забрiв до нас з повинною головою.

– Закуняв от… i вдарився об велику металеву ручку, – сказав вiн, торкаючись пальцями куточка ока.

Вайлi пiдхопився.

– І дуже вчасно, мiстере Шварце. Екскурсiя саме починаеться. Родове гнiздо Старого гiкорi,[24 - Старий гiкорi – прiзвисько американського генерала Е. Джексона (1767–1845), сьомого президента США. Гiкорi, або карiя – американська лiщина.] десятого американського президента, переможця при Новому Орлеанi, лiквiдатора Нацiонального банку та винахiдника «системи подiлу полiтичноi здобичi».[25 - Система подiлу полiтичноi здобичi (вiд англ.

Шварце поглянув на мене, наче прокурор на журi присяжних.

– Ось вам, дивiться: письменник, сценарист! Знае все i водночас нiчого.

– Як це? – вибухнув обурено Вайлi.

Так я почала здогадуватися, що вiн, здаеться, письменник.