Німа смерть

 – Щоб я мав свого пiдозрюваного за п’ять хвилин!

Бреннер покiрно зняв слухавку.

Уже в дверях Рат обернувся.

– І ще одне, шановний колего, – сказав вiн, знову привiтно, – якщо ти ще раз, через мою голову, втрутишся в роботу моiх людей, я тобi таких прикрощiв завдам, що тобi навiть старший комiсар Бьом не допоможе. Затямив?

– На твоему мiсцi я б не корчив iз себе велике цабе, – пробурмотiв Бреннер, але його вже з’еднали з арештантським крилом.

Щоб дiстатися свого кабiнету, Рат мав пройти трохи далi коридором, оскiльки, коли вiн прийшов на службу в вiддiл А, то було едине вiльне примiщення, трохи вiддалене вiд решти кабiнетiв «убивчого» вiддiлу.

Тут було доволi прохолодно через слабке опалення, тож вiн нiколи не скидав пальта. Рат сiв у приймальнi за стiл своеi секретарки й переглянув особове досье Глазера, що Червiнскi залишив там iз рештою паперiв технiка. Данi досье збiгалися з даними паспорта.

Не минуло десяти хвилин, як у дверi постукали.

На порозi з’явився конвойний, який завiв до кабiнету сором’язливого на вигляд блiдого чоловiка.

– Ось вiн, пане комiсаре.

Рат наказав конвойному чекати за дверима, i придивився до чоловiка, що до нього привели. Глазер стояв коло дверей i невпевнено роззирався. Для допиту вiн цiлком дозрiв. Тим краще, що йому випало якийсь час помаринуватися пiд вартою.

– Сiдайте, – запропонував Рат, гортаючи папери. Чолов’яга ступив уперед i сiв. Рат змусив його чекати якусь хвилину, тодi мовив раптово, не пiднiмаючи очей вiд паперiв:

– Вас звати Петер Глазер…

– Так.

– Дата народження 25 вересня 1902 року.

– Так.

– Мешкаете на Рентгенштрасе, 10, у Шарлоттенбурзi.

– Так.

– З 1 листопада 1929 року ви працюете освiтлювачем у «Ля Бель Фiльмпродукцьйон» у Марiен…

– Що?

Чоловiк, що досi сидiв камiнцем, раптом аж пiдскочив.

– У вашiй справi немае нi слова про втрату слуху.

– Бо в мене все гаразд зi слухом.

– Я запитав вас, де ви працюете.

– Дарма, – голос його пролунав так, нiби вiн щойно прокинувся. – Ви прочитали менi, де я нiбито працюю.

Щось iз фiльмом. Але це неправда.

– То звiдки ваше iм’я в особовiй справi вiддiлу кадрiв?

Глазер знизав плечима i, сердито зиркнувши Ратовi в очi, огризнувся:

– Про це треба спитати в того, хто оформив цю справу. Моя особова справа лежить у вiддiлi кадрiв компанii «Сiменс i Гальске». Я електрик в «Ельмоверк».

– Що?

– Повторити, щоб ви записали? – Глазер потроху бадьорiшав, вiн, попри холоднечу, навiть перестав тремтiти.