Німа смерть

Потiм вона опустила руку, вiн розплющив очi, i обое одночасно повернули голови i подивилися в один бiк, у темряву – туди, де паркет, на якому вони стояли, переходив у брудну цементну долiвку. Долаючи межу свiтла i темряви, ii погляд розрiзняв постать чоловiка у складаному крiслi, який зупинив усе одним владним словом. Тепер, пiдвiвшись, вiн повiсив навушники на бильце крiсла i ступив у свiтло – жилавий чолов’яга: вузол краватки ослаблений, рукава сорочки закасанi. Попри те, яким громом щойно розляглася команда, його голос зараз лунав оксамитово м’яко.

– Беттi, янголе мiй, ти вимовила останнi слова не в той бiк, – звернувся вiн до неi, – повз мiкрофон.

– Мiкрофон, мiкрофон! Джо, менi набридло це слухати! Це не мае нiчого спiльного з кiно.

Вона скинула оком у бiк звукорежисера, що морочився над апаратурою, i той збентежено почервонiв.

– Кiно, – вела вона далi, – кiно це гра свiтла i тiней… Навряд чи я маю це пояснювати великому Йозефовi Дреслеру! Мое обличчя на целулоiдi, Джо! Мiй образ не промовляе через… мiкрофони!

Вона вимовила останне слово так, нiби йшлося що про нещодавно виявлений i особливо огидний вид комах.

Перш нiж вiдповiсти, Дреслер глибоко зiтхнув.

– Я знаю, Беттi, що ранiше ти не потребувала голосу, – сказав вiн, – але це в минулому. Цим фiльмом починаеться твое майбутне! І майбутне мае голос!

– Казна-що! Маса людей, якi ще не втратили здоровий глузд, i далi знiмають пристойне кiно без жодних мiкрофонiв. По-твоему, що, великий Чаплiн не тямить у своiй справi? Хто може заперечити, що звуковi фiльми – це данина модi, за якою всi намагаються встигнути, i про яку забудуть, щойно з’явиться щось новiше?

Дреслер вирячився на неi так, нiби це казала не вона, а хтось iнший.

– Я можу, – ствердив вiн. – Будь-хто з нас. Ти, зокрема. Звукове кiно створене для тебе так само, як ти створена для звукового кiно. Звуковi фiльми зроблять тебе славетною. Все, що тобi треба – це пам’ятати, що маеш промовляти в правильному напрямi.

– «Пам’ятати»? Коли я граю роль, я маю жити нею!

– Згода.

Беттi кивнула.

– І не бий iз такою силою, як на репетицiях. Тобi треба тiльки торкнути його. Передбачаеться, що буде чути не ляпас, а тiльки грiм.

Усi розреготалися, включаючи Беттi. Напруження враз минуло, i атмосфера знову зробилася дружньою. Так умiв тiльки Джо Дреслер. І Беттi любила його за це.

– Всi по мiсцях.