Веселий паровоз Чу-Чухин та його друзі. Дитячі оповідання (українською)

А деньок видався тодi прегарна. На небi нi единоi хмаринки, сонечко веселе, так i грiе боки, вiтерець легкий, попутний. Шляхи залiзничнi вiльнi, жодного зустрiчного i нi единоi затримки на полустанках. Тiльки вантаж важкий, а в iншому – одне задоволення кататися.

Я зiйшов уже з магiстральноi дороги i звернув на нашу захiдну гiлку, а там, за три кiлометри, потрiбно було знову взяти на захiд, розвантажитися на базi, та повернутися знову до нас на гiлку.

І ось десь, в цьому промiжку я й помiтив Колобчука. Точнiше, не зовсiм його.

Зараз таких будиночкiв залишилося зовсiм небагато, iх вже замiнили чимось, але от нам пощастило, у нас iх все ж таки дещо залишилося. І ось в одному з них живуть старий зi старою. Є в них внучка, яка приiжджае до них на лiто, кiт Мурчик i собака Бобанька.

Колобчука я зустрiв в самий розпал iсторii, тому першу ii частина переповiм з його слiв.

І так, як описано в кухонноi книзi з приготування Колобчукiв, одного разу дiд i баба вирiшили поiсти. Але у них, як водиться, вiдразу ж нiчого не виявилося. Дiд порекомендував бабцi пiдлогу помiсти, мiшки потрусити, по засiках пошкребти, та в льох заглянути. Та так грiзно порекомендував все це зробити, що вiдразу ж знайшлися i борошно, i сiль, i цукор, i ще щось, що в тiсто в таких випадках кладуть.

Замiсили вони тiсто i злiпили колобка. Розiгрiли пiч, помiстили його туди, щоб випiкався. Та заслiнкою прикрили. А самi, i дiд, i баба, i внучка, i кiт з собакою присiли на лавку i почали очiкувати. Пройшов якийсь час, бабця навiть дрiмати початку, як з того боку, з боку печi, в заслiнку постукали. Та так голосно постукали, що заслiнка пiсля третього разу вiдскочила в бiк, а з запалу да з спеки вискочив на свiтло випечений усмiхнений Колобчук.

– Ага! – закричав вiн. – Знаю я що ви зi мною зробити хочете! З'iсти мене хочете! Тiльки от я проти! – випалив вiн i поки всi в розгубленостi не розумiли що робити, зiскочив на пiдлогу, докотився до стiльця, скочив на стiлець, звiдти на стiл, далi на вiконце, а там через кватирку i на вулицю вискочив.

Вискочив, значить, Колобчук на вулицю i покотився. Але не тут-то було. Раптом звiдки не вiзьмись, йому на зустрiч вiдразу Заець, Вовк, Ведмiдь i Лисиця вибiгли.