Епоха слави і надії

– Що сталося п'ятнадцять рокiв тому? Розповiси? – Схрестивши руки на грудях, запитав Лангре.

– Не твоя справа, – крiзь зуби процiдив Сiм'янин.

– Я можу допомогти, термiн давностi вже збiг.

– Нi, – мотнув головою Сiм'янин. – В мене своi методи.

– Не варто цього робити, – завiрив його Лангре. – Пiвроку тому Крамер вбив свою сiм'ю, але вас не видав.

– "Нас"? – Здивовано перепитав Сiм'янин.

– Інших, якi також отримали картини, пiдписанi його iм'ям. Але малював iх не вiн.

– Як таке можливе? – Недовiрливо округлив очi Сiм'янин.

– Хтось iнший дуже успiшно ховаеться за iм'ям Алекса Крамера, – пояснив Лангре.

– Що тут вiдбуваеться?! – Обурено вигукнув головлiкар, що пiдiйшов в компанii декiлькох мiцно складених санiтарiв. – Крамер важкий пацiент! – Вiдкривши заднi дверi машини, лiкар сплескав руками. Стан пацiента став ще гiрший – той втратив останнiй розум.

Стажер сховав пiстолет, Сiм'янин дещо розслабився i пiдпалив цигарку.

– Нам доведеться вас затримати, – сказав йому Стажер, потягнувшись до кайданкiв, що висiли за поясом.

 – Викрадення людини i таке iнше…

Сiм'янин не звернув на нього рiвно нiякоi уваги, лише питально подивився на Лангре.

– Прибери кайданки, хлоп'я. – Кивнув комiсар Стажеровi. – Нам треба розiбратися, що за чортiвня робиться, хто насправдi малюе картини i пише записки iз погрозами.

– Але ж вiн злочинець! – Обурено вигукнув Стефан.

– Зараз не до цього, – заперечив Лангре. – Станеться в рази бiльше злочинiв, якщо ти зараз заарештуеш главу клану "Атлантико".

Почнеться справжня вiйна за подiл Парижу.

Стажер опустив погляд, зрозумiвши, що Лангре у черговий раз виявився правий.

– Затримай того, хто вiдволiкав охорону, – прихильно запропонував комiсар. – Буде тобi перша справа для початку кар'ери. Далi нехай iм займаються адвокати "Атлантико".

Сiм'янин схвально гмикнув на цi слова.

– Я зрозумiв, що ти не хочеш розповiдати про те, що сталося п'ятнадцять рокiв тому i про те, що вас всiх зв'язуе, – звернувся до нього Лангре.

 – Але все одно подумай над цим. Помирають люди, не пройшло i години, як я дiстав з петлi одного з "ваших". Лiкарю, – вiдразу за першою пiдкурив другу цигарку i окликнув завiдувача Лангре. – Скажiть, будь ласка, Алекс Крамер осудний? Суд прийме його заяви?

– Боже збав, авжеж нi! – Сплескав руками лiкар. – В мене в кабiнетi е вся особлива характеристика картини психогенного стану Крамера.