Епоха слави і надії

Вiн був людиною старих поглядiв i вважав, що якщо i палити, то цигарки, або не палити взагалi, третього не дано.

Стажер видихнув кiлька кубометрiв щiльноi пари, чому Лангре скривив обличчя:

– Сподiваюся, ця мода швидко мине. – Гаразд, – махнув рукою Лангре. – Я на вулицю.

Вийшовши з пiд'iзду гуртожитку, комiсар опустився на ту ж лавку, де сидiли пiдлiтки, що пiдказали поверх, i закурив. Коли через хвилину до нього пiдiйшов Стажер, Лангре з клацанням, викинув недопалок до урни:

– Давай назад в лiкарню.

Стажер мовчки кивнув i вони неквапливою ходою попрямували вниз по вузькiй вуличцi.

– Тi хлопцi виявилися непоганими, хоч i живуть в такому районi. – Порушив мовчання Стефан. – Зараз надто багато рiзних угрупувань, ростуть, як гриби пiсля дощу. Не уявляю, як з цим боротися.

– Мене бiльше турбуе, що насильство все частiше стае засобом самовираження, що переступае всi прийнятi в цивiлiзованому суспiльствi межi, – похитав головою Лангре. – В передмiстях багато ворогуючих банд, iнодi iх розбирання зовсiм виходять з-пiд контролю.

– Там щось вiдбуваеться, переглянувшись, вони кинулися у бiк шуму.

Бiля ворiт лiкарнi творилася суща нерозбериха: мiсцева охорона в чотири руки утримувала чоловiка, який щосили чинив опiр, намагаючись одягнути на того кайданки. Бiля нiг бешкетника лежав якийсь металевий предмет. Втiм, чисельна перевага швидко взяла верх, i хулiгана все ж упакували. Пiдiйшовши ближче, Лангре упiзнав в ньому члена iз угрупування "Атлантико".

– Це все неспроста! – Вигукнув Лангре, схвильовано озирнувшись на Стажера. – Я до Крамера, ти за машиною!

Комiсар з всiх нiг помчав в палату до Алекса, але його гiршi побоювання пiдтвердилися, чуття не пiдвело – Крамера там не виявилося. Не зменшуючи темпу, вiн кинувся до заднього двору.

Не жалiючи свiй новенький Рено, Стажер рiзко вивернув кермо, перекривши дорогу виiжджаючому автомобiлю, вийшов з машини, цiлячись у водiя.

– "Сiм'янин", – скривився Лангре.

Ватажок "Атлантико" вийшов з машини з пiднятими руками:

– Я без зброi, ти ж знаеш, Лангре, – звернувся вiн до комiсара.

– Знаю, – кивнув той. – Зброя – не твiй метод.

– Я не збирався його вбивати, – Сiм'янин кивнув у бiк своеi машини. – Менi просто треба, щоб у понедiлок вiн не потрапив до суду.

– В нього щось е на тебе? – Пiдкинув брови Лангре.

– Можливо, – ухильно вiдповiв Сiм'янин.