Епоха слави і надії

В караванi видiлялася особлива група. Дванадцять ченцiв – вони йшли попереду пiвколом, несли перед собою легкi, але великi щити. Вони захищали вiд вiтру i будь – якоi небезпеки Авраала – свого проводиря, що вивiв Братство зi стiн Монастиря майже мiсяць тому. Воiни не були обтяженi, як iншi люди мiшками з провiзiею. Їх зброею служили тiльки кiлька коротких списiв i мечi, бiльше схожi на кинджали.

Очолював цей маленький загiн найвiдданiший своiй справi i найвiдважнiший воiн – Дiтар. Йому було не важливо, куди вони йшли, його не вiдвiдували нiякi думки, крiм збереження життя Авраала.

Навiть розумiючи, що дуже скоро iх знайдуть i напевно знищать. Дiтар затримав дихання, коли проводир зупинився i глянув на нього. Довгий, занадто довгий погляд Глави Братства був промовистiше за всi слова. І коли воiн побачив те, вiд чого вони так довго i тяжко бiгли, вiн зовсiм не здивувався.

"Невже пiсля всього ми не зможемо врятуватися"? – Миттево промайнула думка.

Глава 1

"Оберiгати таемницю Братства цiною свого життя".

Заповiдь Перша. Кодекс Братства тибетських ченцiв

Дiтар вже зiбрався спуститися з вежi, як його зупинило побачене. На перший погляд – звичайна у цих краях картина – кiлька грифiв кружляють у пошуках здобичi. Дивним було те, що птахи по черзi пiкетували до землi, але не залишалися, а злiтали вгору. Лише один момент не давав ченцевi спокою, примушуючи його вдивлятися в те, що вiдбуваеться. Кiлька хижих птахiв по черзi наближалися до землi, немов продовжували свое переслiдування.

Дiтар вирiшив затриматися на оглядовому майданчику i подивитися, чим це викликано.

Чернець мав унiкальну красу для тутешнiх мiсць. Смугляве кругле лице ставного юнака циганського роду, перетинав блiдо бiлий шрам над лiвою бровою. Волосся було чорне i хвилясте, а над очима кольору туманного синього неба нависали густi брови, якi розлiталися на перенiссi, нiби пташинi крила в польотi. В поглядi Дiтара читався внутрiшнiй спокiй i твердiсть, а в очах був холодний металевий блиск.

І тiльки, коли вiдбувалася важлива подiя, на одну мить в очах юнака спалахувала iскра.

Коли Дiтар помiчав несправедливiсть, його погляд мiнявся зi спокiйного i зосередженого на гнiвний i пронизливий. Вiн був високого зросту i мiцноi статури, i його зовнiшнiсть виражала силу та вiдвагу. Незважаючи на молодi роки, досвiд i знання ченця говорили самi за себе, вiн був вiдданий собi, своему Братству i своiй справi. Вiн завжди був чесний i передбачливий зi своiми братами.