Епоха слави і надії

Навiть водянi змii з'явилися у пошуках своеi здобичi. Природа жила своiм життям в цих мiсцях, i рiдко бачила людей.

Лангре сидiв у рибальському костюмi, на розкладному стiльцi, закинув ногу на ногу i поглядав на поплавець. Це найприемнiший момент у риболовлi – очiкування улову. Той момент, коли ти, злившись з довкiллям, можеш вiдчути його, i дати йому вiдчути себе. Нiким недоторканий спокiй невинних лiсiв i озер, зв'язок з душею людини наповнюе ii благоговiнням i заспокоенням. Легкi похитування листя, крапельки роси на травi, ранiшнiй туман у нiжноi водяноi гладi, це i багато що iнше, притягуе рибалок.

Навiть не риба, а саме та атмосфера, знаходячись в якiй, людина може побути сама з собою наодинцi, подумати про своi справи, проблеми, турботи. Про свое майбутне i минуле, i нарештi подумати про вiчнiсть. Лангре i Стажер уважно вдивлялися в прозору воду, спостерiгаючи за рухом риби. Вона нiяк не хотiла попастися на гачок. Чи то, тому що бачила рибальськi снастi вперше i не довiряла iм, чи то вже побачила у своему життi багато таких "розумних" рибалок i уникала зустрiчi з ними.

– Може спробувати iншу наживку? – Напiвпошепки запропонував Стажер.

– Іншу, це яку?

– Природнiшу. Ось зараз ми пробуемо на штучну, i риба нам не вiрить, тому що розумна. Але якщо ми спробуемо на живого черв'яка, то ii iнстинкти не дадуть iй шансiв пропливти повз.

– Справа не в наживцi. – Голосом наставника вiдповiв Лангре. – Якщо кожнi десять хвилин ii мiняти, то вся риба втече вiд тебе. Потрiбно запастися терпiнням.

Лангре кивнув у бiк поплавця, який раптом заворушився.

– Клюнула! – Зрадiв Стефан. – Нужбо, пiдсiкайте!

– Рано! – Тихо сказав Лангре i нахилився до вудки, взявши рукою один кiнець. – Треба в правильний момент.

Стажер пильно дивився за дiями Лангре. Той акуратно взяв у руки вудку i зробив рiзкий рух вгору, пiсля чого почав накручувати волосiнь.

– Ідеально! – Зрадiв Стажер, такому успiшному маневру.

Вiн щосили намагався пiдтягнути рибу до берега, але та люто чинила опiр. В цей самий момент у Лангре задзвонив телефон, i вiн вiд несподiванки впустив вудку, що для риби означало порятунок.

– Бiс! Що за напасть! – Почав лаятися лiтнiй рибалка, але побачивши iм'я того, хто дзвонив, заспокоiвся i, зробивши глибокий вдих, прийняв виклик.

– Не вiдволiкаю? – Запитав чоловiчий голос.

– Нiяк нi.