Епоха слави і надії

Першим хто його зустрiв, була Ганна. Вона була жива, здорова i вагiтна.

Їi батько, теж був там. Дiвчина кинулася в обiйми Нiколаса.

– Ось ми знову разом! – Прошепотiла вона йому на вухо.

– Знову i назавжди! – Вiдповiв iй Нiколас i притиснув ще сильнiше.

Едвард пiдiйшов до них неспiшним кроком, даючи час, насолодитися моментом.

– Тебе прийшли зустрiчати не лише ми – сказав Едвард i з посмiшкою подивився на натовп моделей, що чекали Нiколаса.

– А тепер вже можна iм заплатити? – Запитав Нiколас, випустивши Ганну з обiймiв.

– Да.– Розсмiявся Едвард, в чому Нiколас його пiдтримав. Ганна теж заусмiхалася, чи то вiд слiв свого батька, чи то вiд зустрiчi з Нiколасом.

– Виходить все закiнчено? – Знову заговорив батько Ганни.

– Не все, а лише, якась частина.

– Нiколас, а насправдi, що з елiксиром? – Запитала його дiвчина, взяв за руку.

Вони йшли у бiк машини, де iх чекав водiй.

– В мене був час все обдумати. Якоюсь мiрою, ми його знайшли.

– Як це? – Здивувалася Ганна.

– Монферан зображував Цезаря зi своiм дiтищем на вершинi Ісаакiiвського собору. Що Цезар тримае в руцi?

– Копiю Собору.

– А в iншiй руцi? – Знову поставив питання Нiколас i тут же на нього вiдповiв. – Дитину, якоi ми не помiчаемо. Адже навiть сам Цезар, на нього не дивиться. Ось, що означае покласти на найвиднiше мiсце.

Нiколас помiтив замiшання на обличчях супутникiв. Вони думали над його словами, i збирали нову iнформацiю в одну цiлу картину.

– Римська Імперiя. Цезар. – Продовжив свою розповiдь Ловець Снiв. – Що вiн приховував? Вiд чого зрiкався i чого боявся? За що чоловiк, готовий вiддати життя? Поставити все на кон i ризикувати?

– Дитина. – Вiдповiв Едвард.

– Правильно. Спочатку батько в всьому за сина. Потiм син скрiзь за батька.

Нiколас посмiхнувся i продовжив:

– Вiн хотiв захистити свого сина. А це i е наше безсмертя. Продовження роду. Є лише два способи стати "безсмертним".

– ДНК. – Тихо прошепотiв Едвард.

– Я мав на увазi, як мiнiмум, культурне безсмертя, як повагу до своiх батькiв, дiдiв, прадiдiв i далеких предкiв. Я шаную своiх прабатькiв, якi дали життя менi i iншим моiм родичам.