Епоха слави і надії

Лангре вже бiг на допомогу. Вiн, як вартовий порядку, не мiг дозволити своему напарниковi вбити людину, та ще i на очах у тисяч людей. Нiколас намагався триматися на ногах i ухилятися вiд ударiв. Ще один i Ловець вiдступив назад, не втримав рiвноваги i впав. Спробувавши встати на ноги, вiн побачив, як на пiдлогу крапае його кров.

– Аби лише нiс був цiлий. – Подумав Нiколас i побачив, як в його обличчя летить нога нападаючого.

Лангре встиг вчасно i, схопивши свого напарника за руку, рiзко зупинив його. Нога пролетiла зовсiм поряд, i не зачепила його.

Лангре мiцно тримав Стажера за руку.

– Заспокойся! – Скомандував Лангре – Зараз не час i не мiсце.

Вiн прекрасно розумiв, що у Стажера свого роду помста за батька, за те, що Нiколас Романов пiдписував картини не своiм iм'ям, а Крамера, але дозволити вбити людину вiн не мiг.

– Давно мене так не обробляли, – звiвшись на ноги, вiдбувся жартами Нiколас. – А точнiше нiколи.

Вже через пару хвилин, з мигалками та сиренами прибули полiцейськi машини i цiлий автобус Спецпiдроздiлу.

Такий масштабний захiд мiг закiнчитися масовою бiйкою, тому правоохороннi органи вирiшили все навкруги оточити i в'язати всiх, хто здаеться пiдозрiлим. Почалася метушня. Були i тi, хто хотiв посперечатися з полiцейськими i отримав за це палицею. Один офiцер пiднявся на сцену i пiдiйшов до Ловця.

– Нiколас, ти ж, нiби, сказав, що всiх перестрiляв?

– Ну, так i ви менi, нiби, сказали, що в вас машин немае. – Вiдповiв вiн, продовжуючи витирати кров.

Лангре пiдiйшов до офiцера i показав свiй значок полiцейського Францii, попросив придiлити йому час.

Вони вiдiйшли убiк, а Нiколас все так само стояв на сценi з розбитим обличчям i дивився у натовп. Вiн вловив злiсний погляд Стажера, який насилу стримувався, щоб знову не кинутися на нього.

– Життя коротке, i того чого хочеш, потрiбно домагатися. – Все ж вирiшив заговорити Нiколас з хлопцем.

Стажер промовчав. Вiн краем вуха слухав розмову Лангре i офiцера полiцii. Лангре включив на телефонi вiдео, на якому Батько Ганни – Едвард, виходив з номера готелю сера Альприма.

– Цей чоловiк, пiдозрюеться у вбивствi сера Альприма в Парижi. – Пояснював Лангре. – Ми тут якраз за цим.

– Я все зрозумiв. – Вiдповiв полiцейський. – Нашi люди зроблять вам повне сприяння, але нам доведеться всiх забрати до полiцейського вiддiлку.

Вiн подивився на Нiколаса i Стажера i додав:

– І iх теж.

Едварда i iнших його помiчникiв тут же затримали. Вони i не чинили опiр.