Епоха слави і надії

 – Нiчого нового.

– А зараз я розповiм тобi, як йдуть справи насправдi, – Лангре постукав пальцями по панелi автомобiля. – Посли користуються недоторканiстю i повним дипломатичним iмунiтетом вiдповiдно до мiжнародних угод. Останнiм часом спостерiгаеться тенденцiя, при якiй громадяни, що скоiли значнi злочини i бажають уникнути покарання, намагаються вiдвернути кримiнальну вiдповiдальнiсть шляхом виiзду "за кордон".

І "за кордон" в даному випадку, деякий бар'ер для правоохоронних органiв в здiйсненнi пошуку i затримання особи, що ховаеться.

– І з цим нiчого не можна поробити? – Обурився Стажер.

– Спiвробiтники посольств, як вiдомо, користуються дипломатичним iмунiтетом. Вони не можуть бути заарештованi i не можуть з'явитися перед судом краiни перебування навiть в якостi свiдкiв. На територiю посольства без дозволу посла не мають права ступити нi полiцейський, нi судовий пристав, нi пожежний iнспектор, а дипломатична пошта не пiдлягае митному контролю. В той же час е випадки, коли такий iмунiтет мають особи, що не входять до дипломатичного складу посольств.

Люди, що мешкають в резиденцii, можуть порушувати правила дорожнього руху i носити при собi зброю, не боячись арешту. При цьому вони не платять податкiв, а iх посилки не розглядае митниця. Представники дипломатичного корпусу мають права i привiлеi, якi навiть не снилися звичайному громадяниновi. Мiж тим дипломати нерiдко поводяться точнiсiнько як простi громадяни, тобто п'ють, б'ються, крадуть.

Немае нiчого дивовижного в тому, що дипломати або особи, зарахованi до таких, регулярно потрапляють в звiти кримiнальноi хронiки.

– Я припаркую машину i пiдiйду. – Сказав Стажер.

Мовчазний худорлявий чоловiк, судячи з виду, однолiток Лангре, проводив його в iдальню. Як виявилося, комiсар прибув якраз до вечерi. За довгим вузьким столом сидiли двое – Грозний i сам Посол. Вони про щось неголосно перемовлялися, вправно нарiзуючи на широких плоских тарiлках просмаженi бiфштекси.

– Так я не збирався його вбивати! – Раптом пiдвищив голос Грозний. – Просто ми трiшки посварилися i так вийшло. Ненавмисно. Вiн мене перший вдарив, потiм я його. А далi. Коротше прибив я його кулаком. Але я навiть i не вiдразу зрозумiв, що вiн конi просунув. Затягнув до себе додому на четвертий поверх.