Епоха слави і надії

– Ось ви, голубчики, щоб хотiли почути на своему похоронi? – Жваво запитав сторож. Нiколас i Ганна задумалися, але чоловiковi i не потрiбна була iх вiдповiдь. Вiн продовжив: – Я ось нещодавно пiдслуховував випадково трьох чоловiкiв. Так один хотiв, щоб про нього говорили, як про гарного сiм'янина, вiдмiнного i вiрного товариша. Другий, щоб його згадували, як чесного, нiколи i нiкого не зраджувавшого чоловiка. А третiй сказав, що хотiв би, щоб на його похоронах хтось взяв i крикнув: "дивиться, вiн ворушиться!", – сторож заливчасто розсмiявся власному жарту.

– До побачення, – Нiколас з Ганною попрощалися з ним бiля ворiт i неквапливо пiшли у бiк дороги.

– Як вважаеш, ми на вiрному шляху? – Запитала Ганна пiсля хвилинного мовчання.

– Зараз я можу сказати одне, я впевнений в двох речах: в собi i в мерседесах. Їзда – це краще задоволення, яке можна отримати, не знiмаючи штанiв, – пiдморгнув Нiколас.

– Знову ти за свое, – зiтхнула дiвчина. – Я дуже хвилююся, сподiваюся у нас все вийде.

– Надiя… – неголосно сказав Нiколас, – це едине, що сильнiше за страх. Але iнодi, докопав до правди, хочеться закопати ii назад.

– Інодi просто хочеться заснути i спати довго-довго, – Ганна мрiйно пiдняла голову до похмурого неба. – Тому що увi снi ти можеш бути з людьми, з якими не можеш бути в реальностi.

– Сон не врятуе тебе, якщо у тебе втомилася душа, – похитав головою Нiколас. – Повiр, я знаю, про що кажу.

– Коли менi погано, я починаю мовчати.

– Я часто роблю вигляд, що чогось не помiчаю, щоб людина не почувала себе незручно. А iнодi мовчу, щоб не розбити мрii iнших. І iнодi кажу повне марення, щоб пiдтримати людину, але знаеш, що саме головне? – Нiколас зупинився на секунду, заглянувши Ганнi в очi. – Будь з тим, хто тобi дорогий. Я хочу.

– Ти говорив, що у будь-якому вiцi одна зустрiч здатна змiнити все життя, – тихо вiдповiла дiвчина.

– Менi теж так здаеться. Що ти та сама людина.

Ганна посмiхнулася:

– Інодi менi хочеться бути трохи iншою людиною. Ну, знаеш, дiвчиною, яка добре володiе англiйським, вмiе малювати, завжди виглядае до бiса круто. Їi запрошують на шоу, яка веде блог про свое життя i вмiе майже все на свiтi. Сумно, але я просто та дiвчина, яка впустила на пiдлогу "Кiт – Кат" i все одно його з'iла.