Сюрпризи долі

Такий вирок став для неi фатальним, пiсля цього бiльше не наважилася зробити жодноi спроби. Зрештою, це стосувалося не тiльки писання, Георгiй влучно гасив один за одним усi високi тони ii душi. Колись вона грала на гiтарi й спiвала, чим зачаровувала друзiв. Їй хотiлося своiм спiвом дивувати i власного чоловiка, але той поставився до цього скептично, вiдбивши всю охоту брати в руки iнструмент. Якось навiть привселюдно сказав:

– Моя жiнка колись бринькала на гiтарi, але це iй не дуже вдавалося, мудро зробила, що перестала.

Такi слова остаточно спинили будь-якi спроби творчого вияву. Забута гiтара зсохлася, лежачи на шафi, деко вiдiйшло вiд грифа, а струни вiд старостi потрiскали.

Олена вирiшила повнiстю пiдкоритися долi дружини генiального чоловiка, присвятити себе лише сонцесяйному Фебовi, единому i неповторному. В сiм’i тiльки один може бути лiдером, а всi решта повиннi плекати його талант.

Жоден iз виступiв Жоржа по радiо або телебаченню не проходив повз неi. Їi жвавий розум моментально вхоплював кожний невдалий нюанс промови.

Ввечерi, коли чоловiк повертався додому, дiлилася з ним враженнями вiд телеефiру або радiопередачi, делiкатно звертала увагу на окремi огрiхи i недоробки, люди не iдеальнi й завжди роблять помилки. Олена стежила за кожною дрiбницею, яка могла б упасти в строге око критикiв, починаючи вiд кольору шкарпеток i закiнчуючи помилковими сентенцiями. Георгiй завжди не погоджувався з дружиною, пояснюючи, що та не завжди до кiнця розумiе генiальний хiд його думок, проте наступного разу бiльше не повторював подiбних помилок.

– Я його ангел-охоронець, – з гордiстю частенько повторювала Олена своiм друзям.

Це була щира правда, вона завжди знала, де невидимо пiдкласти подушку, щоб коханому сидiлося м’якше i зручнiше.

– Коли ти займешся собою, – якось дорiкнула iй Катерина, ти ж була такою здiбною в унiверситетi. Що, забула, як тобi чудово вдавалися переклади вiршiв i новел з англiйськоi? Ми ж тодi надрукували деякi уривки в унiверситетськiй газетi й вони мали добрий резонанс.

Чому поховала такi таланти?

– Заховала в далеку шухляду. Менi також бракуе тих часiв, але я давно поставила на цьому хрест.

– Як на мене, ти б могла писати. Нехай би Жорж допомiг тобi.

– Вiн категорично проти! Я робила таку спробу, але натрапила на сувору критику.

– А ти щось напиши, а потiм переконай Олеся, щоб той вплинув на твого благовiрного.

– Про що ти говориш! Вiд цього Жорж оскаженiе.