На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Одного разу в Лозовому» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Легкое чтение, Боевики, остросюжетная литература, Криминальные боевики. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Одного разу в Лозовому

Автор
Дата выхода
05 сентября 2017
🔍 Загляните за кулисы "Одного разу в Лозовому" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Одного разу в Лозовому" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Едуард Богуш) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
У центрі роману так званий «перший хлопець на селі» Василь Шибко, на прізвисько Шибеник. Василь створює навколо себе щось на кшталт козацького осередку і, маючи військовий досвід війни в Афганістані, дає відсіч міським бандитам, які обклали маковою та конопляною даниною усі навколишні села. Захистивши односельців, Василь непомітно для себе стає єдиною реально діючою владою, якою колись були на селі козацькі сотники. Усяка влада розтліває людину. Не уник цього і Василь. Не всім встановлений Василем порядок був до вподоби і дехто схотів, усунувши отамана, стати до влади. Підступ, зрада і от Василь, тікаючи від судової справи, покидає рідні місця, аж на далекі десять років. Але ці події були тільки зав’язкою, основна драматургія почалась після повернення отамана до рідної оселі.
📚 Читайте "Одного разу в Лозовому" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Одного разу в Лозовому", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Поки Василь дивився на вужика, жаба стрибнула у воду.
– Ясно, не впiзнаеш, – зробив висновок Василь, i з сумом додав, – де ж тобi, зеленiй, тут аби родичi впiзнали.
Першi приемнi враження послабили внутрiшню напругу Василя. Вiн навiть посмiхнувся i, закинувши армiйську торбу на спину, рушив неораною смужкою землi, яка вiдокремлювала захаращений верболозом ярок вiд поля з буряками. Пройшовши метрiв двiстi, вiн пiрнув у яругу i по вузенький стежечцi вибрався з iншого ii боку, де було пасовисько, а трохи далi стояв колишнiй колгоспний яблуневий сад.
Крокуючи садом, Василь уявляв, як здивуеться мати, як зрадiе його появi батько, як стрибатиме на плечi його собака Цезар, як вiн згорне обох батькiв в обiйми i вони почнуть вiд радощiв плакати, як вiн зайде у прохолодну тишу своеi кiмнати, як вiн вижене з гаража батькiвський мотоцикл, вдихне його запах! О, як пахне старий ІЖ-49! Так не пахне жоден мотоцикл! Як вiн сяде за кермо своеi машини… І од тiеi уяви посмiшка потяглась по обличчю Василя.
Марячи картинами зустрiчi, вiн не помiтив, як швидко скiнчився яблуневий садок, сусiдська левада i почалась iхня.
– О, здоров, вухатий! – весело звернувся Василь до зайця. – Бачу, без мене ви тут зовсiм знахабнiли?… Добре, iди собi, зараз не до тебе… Але як побачу на городi, – грайливо додав Василь, – начувайся, на осiнь чекати не буду.
Заець уважно вислухав настанову нового хазяiна, повернувся в iнший бiк i спокiйно, не кваплячись, пострибав по справах. Василь ще хвилинку постояв у затiнку старого клена, милуючись на краевид своеi хати. Вiн стiльки чекав на цю зустрiч, що коли вона наблизилась, захотiлось на мить ii вiдтягти.





