Мандри Гуллівера

Триста кравцiв дiстали розпорядження пошити менi вбрання за мiсцевою модою; шестеро найвизначнiших учених мусили навчити мене iхньоi мови, i, нарештi, всiх коней з iмператорських стаень, так само, як i коней дворакiв та гвардiйську кавалерiю, мали часто муштрувати в моiй присутностi, щоб призвичаiти до мене. Всi цi накази негайно було виконано, i за три тижнi я зробив великi успiхи у вивченнi iхньоi мови. Пiд той час iмператор не раз ушановував мене своiми вiзитами i любив бути присутнiм на лекцiях, що iх давали менi моi вчителi.

Ми почали вже сяк-так розмовляти з iмператором. Першi слова, якi я вивчив, висловлювали мое бажання, щоб вiн ласкаво повернув менi волю, i iх, схиливши колiна, я повторював щодня. Як я зрозумiв, iмператор вiдповiв, що це справа часу, що розв'язати ii вiн може тiльки по згодi з радою i що я мушу «люмос келмiн песо десмар лон Емпосо», тобто мушу заприсягтися жити в мирi з ним i його державою. Проте вiн обiцяв, що зi мною поводитимуться цiлком пристойно, i радив заслужити своею поведiнкою симпатiю до себе з боку його – iмператора – i його пiдданцiв. Вiн просив, аби я не ображався, коли б вiн звелiв спецiальним чиновникам обшукати мене. В мене, мовляв, напевно, е зброя, що мусить бути небезпечна, якщо вiдповiдае розмiрам такоi колосальноi особи. Я вiдповiв, що його величнiсть може заспокоiтись i що я ладний роздягтися тут же перед ним i повивертати всi моi кишенi. Все це я переказав почасти словами, а почасти на мигах. Імператор вiдповiв, що, згiдно з законами держави, обшук зроблять двое його чиновникiв, i додав, що зробити його, вiн знае, вони можуть лише з моеi згоди та з моею допомогою; отже, певний мого благородства та справедливостi, вiн з довiрою передае iх менi до рук; все вiдiбране в мене буде повернено, коли я вертатимусь додому, або буде куплено за цiнами, якi я сам маю встановити. Взявши в руки обох чиновникiв, я поклав iх спершу в кишенi мого камзола, а тодi в усi кишенi, крiм двох: для годинника та одноi потайноi, якоi я не хотiв давати обшукувати, бо в нiй лежало кiлька дрiбних, потрiбних тiльки менi, речей. В однiй iз жилетних кишень був мiй срiбний годинник, а в другiй – гаман з кiлькома золотими монетами. Цi джентльмени, маючи при собi пера, чорнило й папiр, склали докладний список усього, що бачили[15 - Цi джентльмени (…) склали докладний список усього, що бачили… – Натяк на дiяльнiсть таемного комiтету, на чолi якого стояв Роберт Волпол, перший мiнiстр за Георга І.