Менсфілд-парк

– О, не варто. Якщо я колись його побачу, ти просто розкажеш менi, як там було ранiше.

– Я так розумiю, – мовила мiс Кроуфорд, – що Созертон – старовинний маеток i повинен мати своерiдну велич. Вiн збудований у якомусь особливому стилi?

– Дiм був зведений за часiв Єлизавети, – звичайний старий цегляний будинок, проте виглядае досить пристойно, i в ньому багато гарних кiмнат. Вiн погано розташований – в одному з найнижчих мiсць парку; i через це його важко перебудовувати. Та навколо прекраснi дерева, i е струмок, який, на мою думку, може стати справжньою окрасою пейзажу.

Мiс Кроуфорд вислухала його з повагою i сказала собi: «Справжнiй джентльмен! З яким вмiнням вiн згладив усi гострi кути».

– Менi не хотiлося б нав'язувати мiстеровi Рашворту свою думку, – вiв далi Едмунд, – але якби я перебудовував маеток у сучасному стилi, то не вiддав би цю справу в чужi руки. Я б краще змирився з тим, що виходить не так гарно, але робив би все на власний розсуд i крок за кроком.

– Але ви, звичайно, знали б, чого хочете; а я, наприклад, на це не здатна. Я нiчого не можу вигадати сама, не можу уявити, до чого приведуть змiни; i якби я мала власний маеток, то була б дуже вдячна будь-якому мiстеровi Рептону, який вiзьметься до цiеi роботи i створить таку красу, яку лише можна купити за грошi; i я б навiть нi на що не поглянула, поки все не буде завершено.

– А менi було б приемно бачити, як усе змiнюеться, – мовила Фаннi.

– Так, вас до цього привчили; а в моему вихованнi не було подiбних урокiв – окрiм одного-единого, яким я маю завдячувати аж нiяк не найдорожчiй для мене особi; саме тодi я переконалася, що поступовi змiни – це справжне лихо. Три роки тому адмiрал, мiй вельмишановний дядечко, купив котедж у Твiкенхемi, щоб ми всi могли там провести лiто; i ми з тiтонькою були дуже радi туди поiхати, але, хоч будинок здавався надзвичайно милим, ми невдовзi зрозумiли, що вiн потребуе певних покращень; i три мiсяцi ми жили в суцiльному безладi, на жодну стежку в саду неможливо було ступити, на жоднiй лавi посидiти; нi, я б хотiла, щоб у моему домi все було обладнано як належить – алеi, квiтники, лави в саду, – але все мае робитися без моеi участi.

Едмундовi було прикро чути, як мiс Кроуфорд, до якоi вiн вiдчував дедалi бiльшу прихильнiсть, так нечемно говорить про свого дядечка.