Чуття і чутливість

Однак менi приемно було почути, що мiстер Вiллоубi – достойний юнак, з яким варто пiдтримувати стосунки як з хорошим кавалером.

– Я певен, що вiн славний хлопець, – повторив сер Джон. – Пам’ятаю, минулого Рiздва у мене вдома на вечiрцi вiн танцював з восьмоi вечора до четвертоi ранку i жодного разу не присiв перепочити.

– Та невже? – вигукнула Марiанна, i очi ii засвiтилися iскорками, – i мабуть, танцював вiн грацiозно, натхненно?

– Авжеж; а о восьмiй ранку вiн прокинувся, бо треба було iхати на полювання.

– Оце менi до вподоби! Саме такою i мае бути молода людина.

Хоч би що вiн робив, вiддаватиметься заняттю сповна, не знаючи втоми.

– О, тепер я бачу, до чого воно йдеться, – мовив сер Джон, – добре бачу. Ви намагатиметеся зловити його в сiтi, а про бiдолаху Брендона забудете й думати.

– А саме оцей вираз я терпiти не можу, – з притиском сказала Марiанна. – Я жахаюся всiх нiбито дотепних виразiв, серед яких «зловити в сiтi» i «розставити на когось тенета» е найвiдразливiшими. Вони вульгарнi i непристойнi, i якщо iх хтось може вважати дотепними, то це не робить йому честi.

Сер Джон не зовсiм зрозумiв цього докору, але зареготався з усiею притаманною йому дружелюбнiстю i вiдповiв:

– Так чи iнакше, але смiю вас запевнити, що кавалерiв ви матимете в достатнiй кiлькостi. Бiдолашний Брендон! Вiн уже й так мiсця собi не знаходить; а до речi, його слiд було б пiймати в сiтi, запевняю вас, попри всi цi штучки з падiннями та вивихнутими щиколотками.

Роздiл 10

Рятiвник Марiанни, як, блиснувши дотепнiстю, але злегка вiдхилившись вiд iстини, назвала Вiллоубi Маргарет, з’явився в котеджi спозаранку, щоб дiзнатися про здоров’я мiс Марiанни.

Мiсiс Дешвуд прийняла його не просто люб’язно, але зi щирiстю, яку диктувала i вдячнiсть, i те, що вона почула про нього вiд сера Джона. Цей вiзит мав запевнити молодика, що в сiм’i, з якою звела його доля, панують вихованiсть, витонченiсть, взаемна прихильнiсть i домашня гармонiя. В iхнiх власних чарах переконувати його повторно необхiдностi не було анiнайменшоi.

Мiс Дешвуд мала чарiвну фiгуру i надзвичайно нiжний колiр обличчя, риси якого вирiзнялися правильнiстю. Але Марiанна не поступалася сестрi в миловидностi i навiть перевершувала ii. Можливо, складена вона була не так гармонiйно, але бiльш високий зрiст лише додавав ii поставi певноi величавостi, а обличчя було таким чарiвливим, що тi, хто називав ii красунею, менше грiшили проти iстини, нiж це належить при свiтських похвалах.