Пригоди «Сліпучого»

Двiйко харцизяк мiцно схопили Джо за обидвi руки. Чарлi з Фредом теж зазнали долi бранцiв.

– Гей ви! – гримнув владним голосом старший iз Рибальськоi банди. – Ми тут розберемося по-свiйськи. – У чому рiч? Ти, червона мармизо, вiдповiдай менi! Що ви тут витiвали?

– Нiчого я не витiвав, – захлипав Симпсон.

– Так-то воно так, та не так! – Харцизький отаман повернув Червонька обличчям до лiхтаря.

– Хто це тобi так пику розписав? – спитав вiн.

Той кивнув головою в бiк Джо, якого ту ж мить виштовхнули наперед.

– Через що ви оце бучу збили?..

– Через лiтавцi, моi власнi лiтавцi! – смiливо й з притиском вiдмовив Джо. – Цей хлопчак хотiв iх у мене забрати. Ось вiн ще й досi держить iх пiд пахвою!

– А, он воно що. Вiн iх заграбастав?!.. Слухай сюди, ти – Червона кучмо! У нас тут красти заборонено. Ти завжди гарбаеш чуже добро.

– Давай пакунка! Зараз менi!..

Отаман загрозливо стис кулака. Симпсон, плакавши лютими слiзьми, мусив таки вiддати здобич.

– А ти що там ховаеш? – кинув раптом отаман, обертаючись до Фреда й вихоплюючи йому з рук пакунка.

– Тепер ми маемо винести постанову, як саме покарати цих трьох молодцiв.

– За що саме? – обурився Джо. – За те, що нас пограбовано?…

– Нi, не за це, зовсiм таки не за це, – удаючи ввiчливого, вiдказав голова суду, – а за те, що ви тут швендяете зi своiми забавками на спокусу людям i утворюете заколоти, бешкетуете!.

Добре зваживши, що вся увага «рибалок» купчилася зараз коло трьох «верховинцiв», Червонько, вгодивши мить i вислизнувши зi своеi куцини, прожогом кинувся до тоi самоi вилазки, де його перейняв Джо. Кiлька рибалок перескочили тин, i з галасом помчали наздогiн. Десь зайшлися гавкаючи й виючи собаки, далi зацокотiли каблуки не то по дахiвках, не то по порожнiх скриньках, а тодi захлюпала вода, немов хтось бочку перекинув.

По хвилинi здогiнцi повернулися, мавши вигляд не дуже хвацький – мокрi, як хлющ, пiсля холодного душу, яким почастував iх каверзний Червонько; а згори звiдкись, з приязного даху, долинав його глузливий регiт.

Цей випадок, вочевидь, збентежив отамана рибальськоi ватаги; вiн знову повернувся до трьох приятелiв, як раптом почувся протяглий свист – вочевидь, гасло, яким вартовий застерiгав своiх товаришiв.