Пригоди «Сліпучого»

– А навiщо менi битися?! – обурено вигукнув Джо. – Вони ж моi!

Цi слова лише доводили, як мало вiн знався на тому, якi у «пекельникiв» поняття про власнiсть i майновi права.

Уся ватага, що, мов вовча зграя, оточила «верховинцiв», ураз завила, занявчала й зареготалася.

– Так чому ж це я мушу дiставати лiтавцi боем? – знову вигукнув Джо.

– Тому, що я так сказав! – вiдповiв Симпсон. – А коли я що сказав, то так воно й мусить бути! Уторопав?

Але Джо не второпав. У головi йому не мiстилося, що слово якогось там Червонька може бути законом у мiстi Сан-Франциско чи хоч у найменшiй частинi його.

– Ти менi негайно вiддаси моiх лiтавцiв! Чуеш? – грiзно скомандував вiн, простягши по них руку.

Симпсон притис пакунка до себе й запитав:

– А чи знаеш ти, хто я?.. Я – Червонько-Симпсон, i зi мною нiхто не наважуеться отак патякати!..

– Та кинь ти його до бiса! – нишком шепнув Чарлi, – що вони там вартi, отi лiтавцi! Кинь! Нам треба якомога швидше видертися звiдси!.

– Цi лiтавцi – моi, – уперто й з притиском протяг Джо. – Вони моi, i я стою на тому, щоб менi iх повернули!..

– Адже не можеш ти битися iз цiлою ватагою! Якщо ти подужаеш його, то певна рiч, на тебе накинуться вони всi, – силкувавсь умовити його Фред.

Цю таемничу розмову пошепки Червонькова ватага зрозумiла так, нiби Джо завагався, i знов усi завили й заголосили, мов зграя вовкiв.

– Злякався, злякався, – глузували й дражнили його отi малi паливоди. – Ач кирпу гне, едукований, чемненький! Що, може, боiшся чисту сорочечку закаляти? Чи матiнки страшно? Ой-ой-ой, то-то лаятиме!..

– Цитьте! – владно гукнув ватажок. Галас умент угамувався.

– Ти вiддаси менi моiх лiтавцiв? – рiшуче поступаючись уперед, запитав Джо.

– А ти битимешся за них? – запитанням вiдповiв Симпсон.

– Так! – вiдказав. Джо.

– Бiйка! Бiйка! – знову завила ватага.

– Ну, а я буду стежити, щоб билися чесно, як слiд, – озвався раптом ззаду чийсь здоровий басюга.

Усi у момент повернулися до чоловiка, який, непомiтно наблизившись, проголосив це…

У свiтлi електричного лiхтаря, що ясно горiв на розi, вони побачили здоровенного мускулястого парубка, одягненого, як робiтник. Ноги йому були взутi в чоботи iз товстоi шкiри, широкi штани пiдперiзував вузенький чорний ремiнець, а на головi мав вiн чорну засмальцьовану шапку.