Біле ікло

– Вони знають, що у нас немае набоiв, щоб вiдстрелити iх, – вiдзначив Генрi, лежачи пiд ковдрою та говорячи про коло палаючих очей, яке iх оточило. – Якщо можна було б вистрелити в них декiлька разiв, вони б нас тодi бiльше боялися. Кожноi ночi вони пiдбираються дедалi ближче. Придивися у темряву – он туди! Бачив його?

Деякий час люди дивувалися, спостерiгаючи за рухом силуетiв бiля вогнища. Вони вдивлялися у темряву, туди, звiдки на них блискала пара палаючих очей та помалу обриси тварини приймали форму. Часом було навiть помiтно, як вони рухались.

Увагу людей привернув гамiр серед собак. Завиваючи, Одновухий поривався з прив’язi у темряву i раз у раз розлючено накидався на палку зубами.

– Поглянь туди, Бiлле, – прошепотiв Генрi.

У свiтлi багаття, безшумно пiдкрадалася схожа на собаку тварина. В ii рухах водночас вбачалася недовiра та рiшучiсть; краем ока спостерiгаючи за людьми, свою увагу вона зосередила на собаках. Одновухий поривався з прив’язi у бiк незваного гостя та нетерпляче завивав.

– Не сказав би я, що цей дурень наляканий, – понизивши голос, сказав Бiлл.

– Це вовчиця, – прошепотiв Генрi у вiдповiдь, – i тепер зрозумiло, як зникли Феттi та Фрог. Вона принада. Вона виманюе собаку, а там вже решта поспiвае та з’iдае пса.

Вогнище ожило. Дровина розкололася навпiл та гучно затрiскотiла. Зачувши трiскотiння, чужак вiдскочив назад у темряву.

– Генрi, менi здаеться, – сказав Бiлл.

– Що?

– Менi здаеться, це я ii палицею вiдлупцював.

– Не маю у цьому жодного сумнiву, – вiдповiв Генрi.

– І треба сказати, – продовжував Бiлл, – те, що ця тварина впевнено пiдходить до вогнища, викликае пiдозри.

– Очевидно, що iй вiдомо бiльше, анiж звичайнiй дикiй вовчицi, – погодився Генрi. – Вовк, котрий розумiе, коли прийти до собак, щоб його нагодували, видко робив так не раз.

– У старого Вiллена був собака, який втiк разом з вовками, – розмiрковував вголос Бiлл. – Я мав би здогадатися. Я застрелив його, коли натрапив на зграю вовкiв на лосиному пасовищi, поблизу Лiтл-Стiк.

– Я гадаю, що в твоему припущеннi е сенс, Бiлле. Це не вовк, а собака i вiн iв рибу з рук людини багато разiв.

– І якщо трапиться нагода, я його пристрелю, – заявив Бiлл. – Ми не можемо дозволити собi втратити ще одного собаку.

– Але ж у тебе всього три набоi. – вiдказав Генрi.

– Я дочекаюсь слушноi нагоди, – сказав Бiлл.