Хто не ризикує

– Я прийму цю милостиню, хоча ти знаеш, що це значно нижче за мiй звичайний тариф. Зустрiнемося бiля «Лiнкольнз Інн» о першiй.

Вiльям вийшов зi Скотленд-Ярду й поiхав у Сiтi автобусом. Вiн трохи пройшовся по Ченсерi Лейн й увiйшов у Лондонську срiбну скарбницю. Список усiх продавцiв висiв бiля входу на стiнi. Крамниця мiстера К. Еппл’ярда знаходилася пiд номером 23. Вiльям спустився широкими сходами до пiдвалу, де був довгий коридор з рядом магазинчикiв, розмiщених по обидва боки.

Вiн хотiв подивитися на кiлька гарних речей, якi йому сподобалися, але не дозволив собi вiдволiктись вiд пошуку крамницi пiд номером 23.

Еппл’ярд саме показував клiенту цукорницю, коли Вiльям знайшов його магазин. Вiн зупинився бiля магазину навпроти та почав розглядати перцевницю у формi суфражистки. Ідеальний подарунок на Рiздво для Грейс, подумав вiн. Вiльям вирiшив спитати цiну, i коли клiент Еппл’ярда пiшов, вiн перемiстився до нього.

– Доброго ранку, сер. Шукаете щось особливе?

– Когось, – сказав Вiльям, – когось особливого, – та дiстав свое посвiдчення.

– Я нiчого не зробив, – одразу почав захищатися Еппл’ярд.

– Нiхто не каже, що ви щось зробили. Я просто хочу поставити вам кiлька запитань.

– Це про того чоловiка, який скуповуе старе срiбло?

– Так, ви мене зрозумiли.

– Менi справдi нiчого вам сказати. Я натрапив на нього у Пентонвiллi, але не пам’ятаю його iменi. Я роками намагався забути цей перiод життя, не змушуйте мене згадувати про це.

– Я вас розумiю, – сказав Вiльям.

 – Але було б чудово, якби ви могли згадати щось iще про цього чоловiка – зрiст, вiк, будь-якi особливi прикмети.

Еппл’ярд подивився у простiр так, нiби намагався викликати образ з повiтря.

– Брита голова, шiсть футiв зросту, п’ятдесят-п’ятдесят п’ять рокiв.

– Ви знаете, за що вiн сидiв?

– Не маю гадки. Золоте правило в’язницi: нiколи не питай, за що сидить iнший, i нiколи не кажи, за що сидиш сам.

Вiльям додав цей факт у депо своеi пам’ятi.

Еппл’ярд затих на кiлька хвилин, а потiм додав:

– У нього було невелике тату у формi серця з iм’ям Енджi на правому передплiччi.

– Ви дуже менi допомогли, мiстере Еппл’ярд, – сказав Вiльям, передаючи йому свою вiзитку. – Якщо згадаете iще щось, подзвонiть менi.

– Менi треба повiдомити колег про ваш вiзит?

– Я просто черговий покупець, – сказав Вiльям i перейшов до протилежного магазинчика, щоб спитати, скiльки коштуе перцевниця-суфражистка.