Хто не ризикує

– Вам призначено зустрiч, сер?

– Нi, – вiдповiв Вiльям i дiстав свое посвiдчення. Пiхотинець натиснув три кнопки на своему телефонi, i коли з iншого боку почувся голос, повторив прохання Вiльяма.

– На жаль, заступник генерального секретаря зараз не може вас прийняти, у нього зустрiч, проте вiн мае час о четвертiй вечора.

– Скажiть йому, що у мене його мiсячний пил, – мовив Вiльям.

Вiн почув: «Пропусти його нагору».

Вiльям доiхав до четвертого поверху лiфтом. Заступник генерального секретаря вже чекав його у коридорi.

– Доброго ранку, детективе, – сказав вiн, але продовжив, тiльки коли за Вiльямом зачинилися дверi офiсу. – Ви дуже швидкий як на англiйця.

Вiльям мовчки вiдкрив свiй портфель i витяг звiдти маленьку коробочку. Вiн розкрив ii, обережно зняв носовичок та, нiби чарiвник, дiстав фiал.

– Оце воно? – розчаровано спитав Андервуд.

– Так, сер, – вiдповiв Вiльям i передав йому скриньку Пандори.

– Дякую, – сказав Андервуд, поставивши мiстилище на стiл. – Я зв’яжуся з вами, якщо будуть iншi проблеми.

– Тiльки якщо хтось викраде одну з ваших ядерних боеголовок, – сказав Вiльям.

8

– Чи можу я отримати компенсацiю за вiдвiдування лекцii у Фiцмолеанi?

– Це пов’язано напряму зi злочином, який ви розслiдуете? – спитала мiсiс Волтерс.

– І так, i нi.

– Може, ви визначитеся?

– Так, це пов’язано зi злочином, який я розслiдую, але я б усе одно пiшов.

– Тодi це нi. Іще щось?

– Ви можете замовити менi квиток на прем’еру нового фiльму про Джеймса Бонда? – Вiльям чекав, що вона вибухне.

– Це пов’язано напряму зi злочином, який ви розслiдуете?

– Так.

– Який ряд вам потрiбен?

– Це жарт?

– Я тут не жарти жартую, детективе констеблю. Який ряд?

– Позаду Майлза Фолкнера. Вiн…

– Ми тут усi знаем, хто такий мiстер Фолкнер. Я подивлюся, що можна зробити.

– Але як…

– Не треба питань.

* * *

Вiльям приiхав до Фiцмолеану на кiлька хвилин ранiше. Вiн ще трохи постояв на вулицi Принца Альберта, щоб помилуватися чарiвним архiтектурним ансамблем, розташованим пiвколом. Вiн добре знав, що пiсля викрадення Рембрандта у музей заразом пускають тiльки п’ятдесят людей. Вiн змiг дiстати сорок сьомий квиток на вечiрню лекцiю. Ще пiвтори години, i квитки були б розпроданi.